Торік у квітні Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт №11082, який мав модернізувати інститут звернень та чітко відмежувати його від Закону «Про адміністративну процедуру».
Проте підготовка до другого читання відбулася за зачиненими дверима, а оприлюднена через 10 місяців порівняльна таблиця лише підтвердила побоювання експертів: у документ повернули низку нераціональних, а подекуди — відверто радянських положень. У цьому впевнений Віктор Тимощук, заступник Голови правління Центру політико-правових реформ.
Чим саме загрожує така редакція, чому вона суперечить євроінтеграційним зобов’язанням України — читайте у колонці експерта Коаліції РПР.
Ще у квітні 2024 року було прийнято в першому читанні урядовий проєкт Закону України «Про звернення» (реєстр. № 11082). Він мав провести чітке розмежування з предметом регулювання Закону України «Про адміністративну процедуру» (ЗАП) і в початковій редакції містив також важливі елементи дерадянізації та раціоналізації інституту звернень.
Та, на жаль, зберегти початкову, досить збалансовану концепцію законопроєкту, не вдалося. У січні 2025 року профільний Комітет ВРУ завершив його підготовку до другого читання. Оскільки робота Комітету велася в закритому режимі, про суттєве погіршення тексту було відомо лише за інформацією, отриманою в неофіційному порядку.
І ось нарешті, через 10 місяців (!) після засідання та рішення профільного Комітету ВРУ, порівняльна таблиця до законопроєкту «Про звернення» була оприлюднена.
Підтвердилося те, про що неофіційно було відомо ще в січні. Рекомендована до другого читання редакція повертає нераціональні радянські рудименти:
Схоже народні депутати так і не зрозуміли, що:
для реалізації прав громадян вже працює інший закон — «Про адміністративну процедуру». У ньому є врегульовані питання розгляду заяв і скарг. У ньому відповідно закріплені всі необхідні гарантії для особи.
Закон «Про звернення» натомість має регулювати лише звернення пропозиційного типу. І там ці гарантії невиправдані (нераціональні), а часом і безглузді (бо як можна оскаржувати «відповідь», а не рішення).
В разі ухвалення закону в такій редакції, не слід дивуватися:
Цю помилку не можна допускати.
Комітет має повернутися до перегляду цього законопроєкту й забезпечити його належну якість.
Опубліковано на сайті Центру політико-правових реформ