У 2022 році Україна зайняла 106 місце з 180 у Світовому індексі свободи преси міжнародної організації «Репортери без кордонів» (RSF). За перший рік повномасштабного вторгнення ми втратили одразу 9 пунктів: Велика війна зашкодила нашому медіапростору.

У 2023 році ми піднялися одразу на 79 сходинку — але виклики війни не зникли. «Розв’язаний Росією 24 лютого 2022 року збройний конфлікт ставить під загрозу виживання українського медіапростору. У цій інформаційній війні країна перебуває на передовій протидії експансії кремлівської пропагандистської системи», — йдеться на сторінці України в Індексі-2023.

Ми розпитали експертів, з якими викликами стикається медіа сфера сьогодні та яких кроків очікує від нас Європейський Союз у сфері інформаційної політики.

Виклики медіасфери: тоді і сьогодні

В Україні — війна. Про повну свободу слова не можна говорити навіть з точки зору того, що воєнний стан прямо дозволяє державі запроваджувати певні обмеження. У цьому впевнений програмний директор Детектор Медіа, ГО-члена Коаліції РПР, Вадим Міський. На його думку, українська влада відносно м’яко застосовує прямі засоби впливу на інформаційний простір та роботу медіа – окрім телебачення. 

«Підтримуваний владою телемарафон “Єдині новини” кардинально змінив та уніфікував картинку на телебаченні. При цьому, під приводом запровадження марафону було припинено поширення в цифровому ефірі сигналу трьох приватних телеканалів, які пов’язують з попереднім президентом України, які тим не менш залишилися доступними на супутнику, ОТТ та в інтернеті», — пояснює Вадим Міський. Отже, перший виклик — цензурування медіа. 

Другий виклик — це розростання сектора контрольованих державою медіа. Попри давні зобов’язання України перетворити усі державні медіа на суспільні, тобто з незалежною системою врядування та редакційною політикою, або відмовитися від них, продовжується створення та розвиток нових державних каналів поза системою Суспільного мовлення. «Ці канали отримують феноменальне фінансування, — пояснює експерт. — Рано чи пізно Україні доведеться вирішувати, яким чином закривати або трансформувати для відокремлення від впливу влади ці новостворені державні медіа».

Станом на травень 2023 року понад 230 медіа змушені були закритися. Частина журналістів пішли в колаборацію, як от це відбувається в Криму, а ті хто намагається продовжувати чесну журналістику або змушені були виїхати, або рано чи пізно опиняються в російських тортурнях. Отож у галузі нині недостатньо кадрів.

Заступник директорки Центру демократії та верховенства права, також ГО-члена Коаліції РПР, Ігор Розкладай підкреслює також ще один виклик: «Фінансування медіа — гостра проблема від локального рівня до загальнонаціональних холдингів». Наприклад, Суспільне отримує лише 30% від мінімуму передбаченого законом, а інші загальнонаціональні медіа змушені вести Загальнонаціональний марафон, як спосіб економії ресурсів.

Відтак третім викликом став брак — людей, місця й коштів.

Нарешті останньою проблемою, довкола якої гостро точаться дискусії, — це роль соціальних мереж в інформаційній війні. Telegram у 4 рази збільшив свою аудиторію, забираючи її у «класичних» медіа. Водночас якість матеріалів в анонімних Telegram-каналах є сумнівною. 

«Бажання аудиторії підтверджувати когнітивні упередження я б назвав найбільшим викликом поряд з економічними проблемами перед медіа на найближчі роки», — підбиває підсумок Ігор Розкладай.

Отже, викликів у медіа сьогодні чимало. І попри це саме під час Великої війни Україна спромоглася зробити один з найважливіших кроків своєї інформаційної політики — ухвалити Закон «Про медіа». 

Медіареформа у центрі уваги 

Після Революції Гідності було прийнято кілька пакетів медіа-законів, які регулюють прозорість медіавласності, доступ до інформації та захист журналістів. Створення незалежного Суспільного мовлення у 2017 році стало найбільш знаковою з цих реформ. 

«Ми вже можемо говорити, що створення Суспільного є однією з хоч і прострочених, але тим не менш важливих кроків, що сталися перед широкомасштабним вторгненням. Так, ми досі маємо проблему з його  фінансуванням, але реформа йде правильным курсом», — заявив заступник директорки Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай.

А програмний директор Детектор Медіа Вадим Міський додає: «Цьогоріч Єврокомісія у висновку з рекомендацією відкрити переговори про вступ України до ЄС зазначила, що Суспільне мовлення дотримується стандартів незалежної журналістики, має найвищі рейтинги довіри серед радіо- та телеканалів, вважається політично нейтральним і не піддається політичному впливу».

Серед інших плюсів реформи експерти зазначають: зміцнення повноваження регулятора, розширення арсеналу його засобів реагування на порушення медійного законодавства (наприклад, штрафи, приписи як первинний захід застереження медіа від нових порушень), регулювання сфери онлайн-медіа, спільне регулювання на заміну суто державному контролю. 

Але згадуючи виклики, про які йшла мова на початку цього матеріалу, постає питання: чи не впливає цензура й брак ресурсів на медіареформу.

І Вадим Міський, і Ігор Розкладай впевнені, що хоч воєнний стан позначається на рівні реалізації медіареформи, втім вона все ще триває.

«Медіареформа — це про зміни правил гри. Це про те, що нема чого витрачати кошти місцевих громад на “паркет”, — запевняє Міський. — Це про те, що гравці ринку мають бути залучені до вироблення політик».

Єврокомісія оцінила ухвалення закону про медіа 8 листопада у своєму звіті. Але виклики воєнного часу не зникнуть, а Євросоюз матиме очікування від медіареформи. Які саме?

Медіаринок України та вступ до ЄС 

Єврокомісія у висновку, разом з рекомендацією відкрити переговори про вступ України до ЄС, окреслила такі завдання для української влади на наступний рік:

• разом із журналістською спільнотою розробити спрощені правила ведення репортажів із зони бойових дій та прилеглих територій, враховуючи питання безпеки;
• забезпечити незалежність національного регулятора шляхом належного фінансування, у тому числі для необхідних коригувань його структури відповідно до нового Закону про медіа;
• розробити дорожню карту для підтримки відновлення плюралістичного, прозорого та незалежного післявоєнного медіаландшафту;
• вирішити фінансуванням Суспільного мовлення;
• імплементація Актів про цифрові послуги й свободу медіа, а також майбутні акти про штучний інтелект тощо.

Законодавча діяльність невпинна, каже Розкладай. В Україні робота над реформою медіа й збереження свободи слова має продовжуватися, попри повномасштабну війну. А організації громадянського суспільства державі в цьому допоможуть. Наприклад, Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ презентувала Бачення України 2030, де ми розкрили, зокрема й реформу медіа. Переглянути візійний документ можете за посиланням.

Матеріал  «У центрі уваги: як в умовах війни зберегти свободу слова та вступити в ЄС» опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.