На сторінках Коаліції РПР ми не раз піднімали питання імплементації актів ЄС у національне законодавство України. Це основоположна частина нашого євроінтеграційного шляху. Водночас — велика кількість актів не є нашою єдиною проблемою.

Поки ми чекаємо на офіційне відкриття переговорів за першим кластером фундаментальних реформ (що досі не сталося через спротив Угорщини), Олександра Булана, аналітикиня Українського центру європейської політики, проаналізувала системні виклики у сфері державного управління.

І якщо ми не подолаємо ці виклики вже сьогодні, далі наш євроінтеграційний прогрес опиниться під загрозою.

Про що мова? Читайте повну колонку експертки на сайті «Європейської Правди». Нижче ж публікуємо ключові тези.

Однією з найбільш комплексних проблем у цій царині є стан демократії та захист прав людини в умовах воєнного стану. Україна перебуває в безпрецедентній ситуації, коли переговори про вступ до ЄС відбуваються одночасно з боротьбою за існування української державності як такої. 

Очевидно, що режим воєнного стану суттєво впливає на функціонування демократії, діяльність державних інституцій та захист прав людини. Водночас для ЄС демократія і права людини є фундаментальними цінностями, і досі ЄС не доводилося оцінювати відповідність країни цим критеріям в умовах настільки складної ситуації.

Україні варто переглянути обмеження воєнного стану, залишивши лише ті, що є критично важливими з безпекової точки зору, та повертатися до нормального функціонування державних інституцій, де це можливо.

Імплементація, тобто практичне виконання вже ухваленого законодавства, є викликом практично в усіх сферах кластера “Основи”. Навіть там, де законодавство частково або повністю узгоджене з нормами ЄС, його виконання може бути вибірковим або неповним. 

Наприклад, попри створену в Україні антикорупційну інфраструктуру та прогресивне законодавство, реальні результати у вигляді вироків топкорупціонерам є далекими від ідеальних, а кількість рішень щодо конфіскації активів та інших покарань все ще невелика.

Очевидним шляхом вирішення проблем імплементації є підвищення спроможності органів державної влади. Тому реформа державного управління як такого (оскільки саме органи влади реалізують державну політику у відповідних галузях) є ключовою для успіху євроінтеграційних змін у різних секторах. 

Виклики воєнного часу негативним чином впливають на інституційну спроможність держорганів. Війна додатково навантажує державний апарат у вигляді зростання обсягу роботи. Наприклад, правоохоронні органи щодня фіксують наслідки російських обстрілів і руйнувань, таким чином, часу на підтримання правопорядку і розслідування злочинів лишається менше.

У той же час наявні ресурси держави лише зменшуються – зокрема, має місце відтік кадрів через військові дії, мобілізацію та від’їзд жінок за кордон. Хронічне недофінансування також є суттєвою перешкодою для підвищення ефективності державних органів. 

Загалом відсутність персоналу, його висока плинність та низька вмотивованість через низький рівень зарплат – це проблема переважної більшості державних органів (від Державної служби міграції та судів до міністерств), що часто призводить до їхньої низької спроможності. 

Ще одним викликом для виконання у кластері “Основи” є проблема координації або слабкої/недостатньої взаємодії між органами влади.

Україні необхідно терміново вдосконалити координацію уряду у сфері європейської інтеграції, створити ефективну систему планування, імплементації, моніторингу та звітування щодо виконання євроінтеграційних зобов’язань. Для цього нам необхідно підвищити спроможність Офісу з європейської та євроатлантичної інтеграції, оскільки саме на нього покладаються основні обов’язки з координації внутрішніх урядових процесів для вироблення переговорних позицій. 

Євроінтеграція – це не лише виконання формальних критеріїв, а й зміна підходів до управління державою.

Успіх цього процесу залежатиме від того, наскільки добре нам вдасться змінити практики управління та бізнес-процеси у державних органах, домогтися ефективної співпраці між владою та суспільством, залучити допомогу європейських партнерів. 

Зараз Україна має підтримку з боку ЄС та багатьох країн-членів щодо свого євроінтеграційного шляху, але вже за наступної каденції Єврокомісії усе може змінитися. Тому зараз важливо не втратити імпульс і темп у проведенні реформ, щоб отримати шанс на вступ якомога швидше.

Читайте повну колонку на сайті «Європейської Правди»