Верховна Рада України проголосувала за Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», який забороняє російську церкву в Україні, а також будь-які зв’язки українських релігійних організацій з РПЦ. Підтримали документ 265 народних депутатів. Ми розпитали в парламентарів та експертів про практичні наслідки Закону — розповідаємо нижче. 

По-перше, відзначимо, що преамбула документу посилається на відповідні норми Конституції та Європейської конвенції з прав людини, що передбачають права на свободу совісті, релігії та об’єднань і можливість обмеження відповідних прав законом в інтересах громадської або національної безпеки, захисту прав і свобод інших осіб. 

 У Законі йдеться про те, що підтримка Російською Православною Церквою збройної агресії Росії проти України та численні протиправні дії РПЦ підлеглих їй релігійних організацій на території України створюють загрозу громадській та національній безпеці, правам і свободам громадян України. При цьому окремо зазначено, що «ніщо в цьому Законі не може тлумачитися як обмеження свободи сповідування релігії або переконань, права на дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів». 

 Закон забороняє діяльність релігійних організацій держави-агресора, які прямо або опосередковано підтримують збройну агресію проти України. І Євгенія Кравчук з фракції «Слуга Народу» запевняє: «Ми фактично кажемо: РПЦ як іноземна релігійна організація заборонена в Україні, а також заборонений зв’язок з нею. Тобто підлеглість, афілейованість тощо. Для того, щоб можна було припинити діяльність української релігійної організації, яка пов’язана з РПЦ, пов’язана з країною-агресором, потрібно буде пройти різні етапи, у тому числі судову процедуру. Це відповідає Конституції, це відповідає європейським нормам — це не рішення одноосібне держави, а судова процедура». 

Закон передбачає, що аби піти до суду, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті або ж Мін’юст мають подати документи й висновок релігієзнавчої експертизи про зв’язок української релігійної організації з РПЦ. Далі такій організації видають припис, тобто час на розірвання цих зв’язків. 

Народний депутат з фракції «Голос» Ярослав Юрчишин також запевняє: «Документ на даному етапі дуже збалансований, оскільки передбачає заборону діяльності лише як крайній випадок і лише через судову процедуру. Якщо релігійна організація, впродовж 9 місяців після зауважень Державної служби етнополітики та свободи совісті, не усуває виявлені зв’язки з країною-агресором, то висновок йде в суд і на основі його рішення відбувається заборона. Застороги на даному етапі є хіба у росіян та їх агентури». 

Членкиня правління й керівниця програм Центру досліджень визвольного руху Ярина Ясиневич також додає: «Прийняття цього закону парламентом, який готувався при співпраці опозиції та більшості, а також задекларована підтримка Президентом, яка дає надію на скоре його підписання та впровадження є черговим важливим кроком де колонізації та утвердження духовної незалежності України. Закон важливий не лише із нагальної безпекової потреби обмежити діяльність агентів агресора, а й стратегічно правильний крок для захисту громадян україни, їхніх прав і свобод. Згідно Конституції церква в Україні відділена від держави. Але досі одна із релігійних організацій була державною — російської держави. Надалі так не буде, як і належить у вільному демократичному суспільстві».

А ось Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та голова правління Школи політичної аналітики НаУКМА підкреслює: «Опитування Інституту соціології показували, що кількість віруючих Московського патріархату зменшилися до орієнтовно 8-9%. Опитування є опитування. Можливо, ця цифра є вищою, але факт є фактом, що вплив цієї церкви надзвичайно зменшився. Ще ми маємо коректно коментувати цю подію, бо це не є заборона церкви як церкви. Це є заборони діяльності релігійних організацій, які пов’язані з країною-агресором… Що будуть далі робити громади УПЦ МП? Хтось буде приєднуватися до ПЦУ, а хтось може й не захоче. І у якому статусі тоді вони перебуватимуть? Насправді це досить тривалий процес, у тому числі він буде пов’язаний з деякими бюрократичними процедурами, але цей процес пішов. І тому це дуже важливо».

Російська агресія має багато форм — військову, інформаційну, культурну — але також і релігійну, впевнений керівник регіональних програм Коаліції РПР Юрій Микитюк: «На мою думку, ухвалений законопроєкт є безумовно актуальним, але також і абсолютно виваженим по змісту. Це той випадок коли мета і засоби є релевантними часу і викликам для держави. Зрештою це голосування має допомогти тим українським релігійним організаціям, які на перше місце ставлять інтереси власної нації та окремої людини, а не займаються просування російських імперських наративів. Тому для мене цей законопроєкт  в першу чергу про можливість побудови нової системи відносин між церквою та громадою но, ніж просто про механізми заборони».    

Нагадаємо, ще 17 серпня Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій заявила, що підтримує законодавчу ініціативу щодо заборони в Україні діяльності релігійних організацій, пов’язаних з Російською православною церквою.

Матеріал опубліковано у рамках проєкту «Демократична інтеграція, стійкість, та залучення» (Ukraine-DARE), який втілює Democracy Reporting International (DRI) у співпраці із Коаліцією “Реанімаційний Пакет Реформ” та Центром політико-правових реформ за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини. Проєкт має на меті сприяти наближенню українського законодавства до норм Європейського Союзу, розбудовувати діалог щодо викликів для демократії в Україні під час війни, та сприяти громадянській активності молоді. Думки та погляди, викладені у матеріалі, не обов’язково відображають позицію Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.