Віртуальні активи вже давно стали частиною інструментарію громадських організацій та благодійних фондів в Україні. Особливо з початком повномасштабної війни криптовалюта відіграла ключову роль у фандрейзингових кампаніях: вона дозволяла оперативно збирати кошти на гуманітарні потреби та допомогу армії, коли банківська система ще не була адаптована до нових умов.

Після того, як у 2022 році було ухвалено Закон «Про віртуальні активи», очікувалося, що ринок отримає чіткі правила гри. Проте закон так і не набув чинності. Натомість Верховна Рада у вересні 2024 року підтримала в першому читанні новий законопроєкт №10225-д — уже третю за рахунком спробу врегулювати обіг віртуальних активів та внести відповідні зміни до Податкового кодексу.

Аналітики Центру демократії та верховенства права проаналізували текст законопроєкту та зазначають: нинішня редакція не враховує ключові ризики для неприбуткового сектору та потребує суттєвого доопрацювання.

Невизначеність термінів: у документі з’являються поняття, які суперечать чинному українському законодавству, наприклад, “токени електронних грошей”. Це може спричинити правову плутанину, зокрема при податковому обліку або реєстрації криптопожертв.

Вузьке бачення ринку: визначено лише два типи токенів, інші види віртуальних активів закон пропонує регулювати пізніше. Для громадських організацій це означає ризик невизначеного статусу частини активів, які вони можуть отримувати.

Відсутність чіткого регулятора: більшість функцій передано Національному банку, хоча частина активів має нефінансову природу (наприклад, пов’язана з культурою або ІТ-сферою). Відсутність фахового регулювання може гальмувати розвиток.

Непослідовність у Податковому кодексі: в одному місці криптопожертви можуть вважатися продажем, що створює ризик оподаткування для неприбуткових організацій і навіть загрозу втрати цього статусу.

Нереалістичні норми: зокрема, право “повернути” віртуальний актив протягом 10 днів — технічно неможливе в умовах блокчейну.

Відсутність чіткого механізму оцінки вартості криптовалюти при надходженні пожертв — без цього зростають податкові ризики для громадського сектору.

На думку експертів, законопроєкт №10225-д потребує суттєвого доопрацювання із залученням представників приватного сектору, громадських організацій та незалежних фахівців у сфері цифрових технологій і фінансів.

Україні потрібен закон, який буде відповідати європейським практикам, але водночас враховуватиме реальність українського неприбуткового сектору. Без чітких і зрозумілих правил — і для бізнесу, і для ОГС — повноцінного цифрового ринку не буде.

Повний аналітичний огляд Центру демократії та верховенства права шукайте за посиланням.