У новому випуску «Індексу реформ» від VoxUkraine одним із фокусів став Закон №4677-ІХ про нагляд за законністю рішень органів місцевого самоврядування. Документ покликаний врегулювати механізм державного нагляду за актами громад — питання, яке залишається невирішеним ще з початку реформи місцевих державних адміністрацій.

Експертка Центру політико-правових реформ Вікторія Дерець пояснює: хоча закон запроваджує нові інструменти для контролю законності рішень місцевої влади, він не усуває головної проблеми. У фінальній редакції нагляд обмежили лише актами, ухваленими в межах делегованих державою повноважень. Це означає, що рішення органів місцевого самоврядування у межах їхніх власних повноважень фактично залишаються поза механізмом державного нагляду. У результаті ключове завдання реформи — створення повноцінної системи контролю законності актів місцевої влади — так і не було реалізовано.

Читайте повний коментар за посиланням.

«Закон про забезпечення законності та прозорості в діяльності органів місцевого самоврядування (ОМС) став завершальним етапом майже п’ятирічної спроби врегулювати питання державного нагляду за актами органів місцевого самоврядування — одного з елементів незавершеної реформи місцевих державних адміністрацій.

Початково реформа передбачала переформатування місцевих державних адміністрацій в органи префектурного типу з чітким фокусом на забезпеченні законності актів ОМС, координації територіальних органів центральних органів виконавчої влади та деполітизації керівництва місцевих державних адміністрацій. Такий підхід був закладений у законопроєкті № 4298 (2020 р.), однак через концептуальні суперечності, численні редакції та критику стейкхолдерів він так і не був ухвалений. Подальші «двійники» законопроєкту намагалися прискорити виконання індикатору Ukraine Facility, але закладали посилення впливу місцевих державних адміністрацій на місцеве самоврядування, що створювало ризик втрати його суб’єктності, і зрештою були відхилені.

Ухвалений Закон запроваджує два шляхи забезпечення законності актів ОМС: перший — через інформування та консультаційну підтримку з боку місцевих державних адміністрацій, другий — через вимоги усунення порушень та звернення до суду щодо скасування незаконних актів, що загалом можна вважати позитивом.

Водночас у процесі підготовки до другого читання звузили предмет нагляду. Планували, що державний нагляд здійснюватимуть за нормативно-правовими актами ОМС, а також за індивідуальними актами (тобто тими, які стосуються конкретних осіб чи ситуацій), що приймаються з порушенням закону, перевищенням повноважень тощо, оскільки основне завдання державного нагляду за законністю — не допустити порушення прав людини в діяльності ОМС. Однак у фінальній редакції Закон обмежив нагляд лише актами, ухваленими в межах делегованих державою повноважень. Природа делегованих повноважень означає, що вони залишаються у сфері відання того органу, який їх делегує. За реалізацією таких повноважень відповідно до Конституції має здійснюватися державний контроль, а не державний нагляд. Тож новий механізм не вирішує повною мірою ключової проблеми — відсутності нагляду за законністю актів ОМС, які ухвалюються на виконання їхніх власних повноважень.

Мінусом є і те, що в Законі немає норми про запровадження кадрового резерву на посади голів районних державних адміністрацій, що свідчить про відсутність намірів повернути статус державних службовців головам місцевих державних адміністрацій та їхнім заступникам навіть у майбутньому. Також Закон тимчасово передає повноваження із забезпечення законності актів сільських, селищних, міських, районних рад у містах, їхніх виконавчих органів обласним державним адміністраціям. Ці повноваження ОВА здійснюватимуть протягом одного року з дня введення в дію Закону, хоча до моменту введення його в дію на виконання цієї функції можна було підготувати районні державні адміністрації.

У підсумку Закон не вирішує головної проблеми — реформа місцевих державних адміністрацій залишається незавершеною».