Якщо би треба було одним словом описати найбільш дієву демократичну практику 2025, то це було б слово протест. У 2023 чи 2024 році складно було повірити, що саме акція протесту стане, водночас, каталізатором і симптомом української демократії. У цьому впевнений керівник регіональних програм Коаліції РПР Юрій Микитюк.

Протести не лише були виявом політичної кризи, вони також допомогли окремим інституціям відчути власну затребуваність та важливість для суспільства. Проте з чим ще увійшла в цей рік українська демократія? Та чи продовжуватимуть українці тримати баланс між безпекою та громадською свідомістю? Читайте у колонці.

Протести не лише були виявом політичної кризи, вони також допомогли окремим інституціям відчути власну затребуваність та важливість для суспільства. Історія «картонкового протесту» — приклад цього. Він починався як антикорупційний рух, але став чимось значно ширшим. Саме відчуття справедливості буде і надалі фундаментально визначати рамку самообмеження всередині суспільства.

З 2025-го року ми переносимо в 2026-й найбільший збій механізмів демократії — інституційний. Відсутність належної інституційної реакції посилює недовіру, а недовіра — підважує спроможність влади навіть у критично важливих для виживання речах.

У цьому контексті українське суспільство є чемпіоном не лише з виживання та боротьби, але також і з пошуку балансу між безпекою та свободою. Пошук правильно балансу – навичка, якою ми можемо ділитися з іншими європейськими суспільствами. На Заході часто сприймають свободу та безпеку як поняття різних полюсів, часто взаємовиключних. Наш досвід показав всьому світу, що свобода можлива лише там, де є безпека і навпаки.  

Тож мусимо посилювати інституційну спроможність та реактивність на всіх рівнях.

Демократія у 2026-му році буде окреслюватися трьома факторами: скільки ще буде тривати повномасштабна війна, яким чином вона завершиться та як її завершення будуть інтерпретувати українці. Ці фактори будуть формувати нову рамку нашого сприйняття інституцій та стануть новою основою післявоєнної суспільної угоди — і не лише. Вони певною мірою визначать і залученість громадянського суспільства України до розбудови демократії.   

Зниження участі громадян у політичному житті — це універсальна загроза. І якщо для когось вона звучить абстрактно, то приклад російського суспільства, яке одночасно декларує так звану «велич» імперії і переконаність, що від окремої людини нічого не залежить — це той сценарій, який ми маємо всіма силами уникнути. Втома, безумовно, буде впливати на нас і на нашу швидкість у трансформації та реформах. І саме зараз, як ніколи, важливо тримати фокус громадської уваги.

Ми не зможемо повернутися в реальність до 24 лютого 2022 року. Навіть формальне повернення старих правил і процедур буде наповнювати їх новим контекстом сприйняття та застосування.

Проте вже зараз ми розуміємо, які процедури ми мусимо відновити першочергово, аби не втратити демократичний поступ. Зокрема, на мою думку, найважливішим кроком є відмова влади від національного телемарафону. Проблема телемарафону не в тому, що він є необ’єктивним, а в тому, що він формує картинку, якій довіряють все менше людей. Довіра всередині суспільства це наш найважливіший соціальний капітал. Саме довіра буде визначати наскільки ми буде резистентні та ефективні та, як наслідок, яким буде наше майбутнє.     

Читайте також міркування про силу демократії у 2025 році у нашому спецпроєкті з Hromadske. 

Матеріал опубліковано в рамках проєкту «Демократична інтеграція, стійкість, та залучення» (Ukraine-DARE), який втілює Democracy Reporting International (DRI) у співпраці із Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ та Центром політико-правових реформ за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини. Проєкт має на меті сприяти наближенню українського законодавства до норм Європейського Союзу, розбудовувати діалог щодо викликів для демократії в Україні під час війни та сприяти громадянській активності молоді. Думки та погляди, викладені в матеріалі, не обов’язково відображають позицію Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.