МВФ залишається «поблажливим» до України. Восьмий перегляд програми розширеного фінансування позитивний, за низкою маяків — строки відтерміновано, і Україна отримала 9-й транш у майже $500 млн.

Про це йдеться у щомісячному Моніторингу виконання умов програми МВФ та Плану України в межах Ukraine Facility, що реалізується консорціумом RRRU, членом якого є Інститут економічних досліджень та політичних консультацій.

Наразі Фонд демонструє гнучкість. «МВФ відтермінував чотири маяки, ще чотири — додано. До кінця серпня потрібно оновити Єдиний проєктний портфель, інші три нові маяки покликані реформувати інфраструктуру фінансового сектору», — заявила експертка Інституту Олександра Бетлій.

Серед перенесених маяків — призначення голови Державної митної служби, зовнішня оцінка НКРЕКП, перевірка доброчесності членів НКЦПФР і підготовка законопроєкту про критичні ризики у фінсекторі. До кінця липня Україна не виконала ще два маяки — призначення голови БЕБ та скасування «правок Лозового».

Разом з тим, програму доповнено новими маяками, у тому числі досить складними. У поточному році необхідно пройти ще один перегляд, на кону — майже $1,5 млрд.

«З’явилась інформація, що має бути нова програма з МВФ. Мета поточної програми — підготувати Україну до відбудови і відновлення, тому щоразу в макропрогнозі МВФ відтверміновується дата, коли закінчиться війна. Потрібно міняти програму. Вона має містити інші заходи та фінансування. Вже зараз очевидно, що прогноз скорочення дефіциту бюджету в 2026 році до 10,4% з 22,1% в 2025-му є нереалістичним», — сказала Олександра Бетлій.

У відносинах з ЄС ситуація також ускладнюється: вперше застосовано «негативну обумовленість». Через невиконання трьох індикаторів у I кварталі 2025 року Україна недоотримала 1,4 млрд євро. За II квартал невиконаними залишаються ще чотири індикатори — під загрозою втрата ще 1,27 млрд євро.

Ключовий принцип партнерів України — «гроші в обмін на реформи» — залишатиметься основним механізмом стимулювання змін. Програма МВФ і План України є сигналами довіри для інших донорів та інструментами координації міжнародної допомоги.

Втрата темпу реформ загрожує не лише євроінтеграційним прагненням, а й виживанню держави, впевнені експерти Інституту. Будь-яке затягування або відкат реформ (зокрема щодо антикорупційних інституцій) може мати фатальні наслідки. Реформи мають знову стати пріоритетом внутрішньої політики — не лише «для партнерів», а передусім для самих себе.