В Україні досі відсутня єдина правова рамка для регулювання служби в органах місцевого самоврядування (ОМС) та державної служби, хоча обидві мають спільну природу й функціональне призначення.
Новий Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ухвалений, але не набрав чинності, а його положення досі суттєво відрізняються від державної служби. Експерт Центру політико-правових реформ Андрій Заболотний проаналізував проблеми гармонізації обох видів публічної служби, ризики надмірної автономії, а також пропозиції щодо імплементації європейських принципів належного врядування в цій сфері.
Нижче публікуємо 10 ключових тез з матеріалу:
- Правова природа служби в ОМС та державної служби є тотожною, однак регулюється двома різними законами — від 2001 і 2015 років відповідно. Такий підхід створює фрагментацію публічної служби, попри спільні цілі та функціональні завдання обох систем.
- Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування» у новій редакції був ухвалений у 2023 році, однак досі не набрав чинності через відкладену дію — не раніше ніж через 6 місяців після завершення воєнного стану.
- Положення нового закону лише частково гармонізовані з державним службовим законодавством — зокрема, є відмінності у конкурсних процедурах, дисциплінарній відповідальності та системі оцінювання.
- Регулювання служби в ОМС досі спирається на застарілі підзаконні акти, деякі з яких пов’язані з втраченим чинність законом «Про державну службу» 1993 року. Це гальмує модернізацію управлінських практик на місцях.
- Система оплати праці в ОМС залишається архаїчною, на відміну від державної служби, де запроваджена модель грейдів і більш прогнозована система винагороди, що орієнтована на досвід приватного сектору.
- Конкурсні процедури для служби в ОМС не забезпечують належного рівня прозорості, оскільки передбачають широкі дискреційні повноваження керівників при визначенні вимог до кандидатів. Методичні рекомендації залишаються необов’язковими.
- Освітня система не передбачає розділення між держслужбовцями та службовцями ОМС, адже фахівців готують за однією спеціальністю — публічне управління і адміністрування. Це ще раз підтверджує необхідність уніфікованого підходу.
- У процесі обговорення нового закону просувались ідеї щодо особливостей служби в ОМС, але в деяких випадках вони сформовані через надмірне трактування автономії місцевого самоврядування та положень Європейської хартії.
- На рівні державної політики відсутні окремі ініціативи щодо розвитку законодавства про службу в ОМС, хоча питання згадується у планах виконання Ukraine Facility і дорожніх картах Уряду в контексті євроінтеграції.
- Для реального прогресу варто ініціювати моніторинг з боку Єврокомісії щодо стану законодавства про публічну службу в Україні, включаючи службу в ОМС. Це дозволить просувати комплексну реформу відповідно до принципів належного врядування ЄС.
Читайте повний матеріал за посиланням.
