Відучора набула чинності оновлена торговельна угода між Україною та ЄС, що замінила попередні графіки зони вільної торгівлі. Нові домовленості мають зменшити мита, розширити доступ на ринки — і водночас поставили перед Україною низку зобов’язань.
Що виграє Україна, що втратить — і які реформи має виконати, щоб залишитися частиною єдиного європейського ринку? Про все це спеціально для Європейської Правди розповіла Вероніка Мовчан, директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.
Шукайте повний матеріал за посиланням вище, ми ж публікуємо десять ключових тез з колонки.
29 жовтня 2025 року запрацювала нова торговельна угода між Україною та ЄС — це перший системний перегляд умов доступу на ринки після запуску Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Попередній перегляд у 2019 році стосувався лише кількох позицій, натомість тепер оновлено одразу десятки квот і мит.
Після початку повномасштабного вторгнення ЄС запровадив тимчасові автономні торговельні заходи (ATM), які діяли до червня 2025 року. Україна отримала повний безмитний доступ до ринку ЄС. Водночас завершення цих заходів змусило нас повернутись до переговорів у рамках Угоди про асоціацію — вже на умовах двосторонньої взаємності.
Нові домовленості зберігають безмитний режим для більшості промислових товарів. Водночас у торгівлі харчовими продуктами залишаються митні бар’єри, хоча їхній перелік звузився порівняно з умовами 2012 року.
Із 36 попередніх тарифних квот залишилось 31: кілька об’єднано, деякі скасовано або розширено. Наприклад, квоти на мед, цукор та крупи збільшено у 4–6 разів, а нову квоту створено для борошна — на прохання українських виробників.
Попри розширення квот, їхній обсяг не завжди відповідає реальному обсягу експорту 2024 року. Наприклад, нова квота на пшеницю в ЄС дозволяє експортувати лише 1,3 млн тонн замість 6,4 млн у 2024 році — це означає падіння експорту на 80%, або майже $900 млн.
За оцінками ІЕД та German Economic Team, нові умови торгівлі після завершення автономних торговельних заходів призведуть до скорочення експорту на $1,1 млрд і зниження загального обсягу постачань до ЄС на $253 млн. Найбільше постраждають пшениця, цукор, ячмінь, курятина, яйця та мед.
Українські експортери зможуть переорієнтуватися на інші ринки, однак зіткнуться з новими витратами. Утрати виручки неминучі, навіть за збереження обсягів експорту.
Україна погодилася зняти або зменшити ввізні мита на третину товарів з ЄС, зокрема на корм для тварин, свинину, курятину та цукор. Це рішення розтягнуто у часі — з 2025 до 2028 року — щоб мінімізувати удар по внутрішньому виробнику.
Україна взяла на себе зобов’язання до 2028 року гармонізувати своє аграрне законодавство з 22 актами ЄС. Йдеться про регулювання ГМО, пестицидів, ветеринарії, промислових викидів тощо. Виконання цих умов — ключ до збереження і розширення торговельного доступу.
ЄС закріпив чіткі строки для виконання зобов’язань. Якщо Україна не виконає їх, можливе повернення до старих умов зони вільної торгівлі. Якщо виконає — у 2028 році може початися новий раунд переговорів про подальшу лібералізацію.