Завдання 1. Перемога як стратегічна ціль. Демократичний світ має чітко визначитись, що його метою є безумовна перемога України та поразка РФ. Саме ця ідея має лягти в основу стратегії допомоги України як у військово-безпековому, так і в економічному вимірі. Перемогу над РФ я бачу як перемогу світової демократичної спільноти над авторитарним режимом, який не просто порушує норми та принципи міжнародного права, але й розпочав масштабну війну в Європі, тобто в регіоні, в якому вже двічі починалась світова війна.
Завдання 2. Участь союзників в боротьбі з російською агресією. До цього часу така участь реалізовувалась у різних формах військової, політичної, економічної та гуманітарної допомоги. Така допомога мала та матиме критично важливе значення для України. Водночас, у мене виникає питання, а чи не слід сьогодні нашим партнерам зайняти більш жорстку військово-політичну позицію щодо РФ. Наприклад в частині безпеки судноплавства в Чорному морі, реагування на періодичні «прильоти» російських ракет на свою територію, тощо. Я не закликаю НАТО до прямих військових дій проти РФ, але мені якось бракує переконливої демонстрації військової потуги та рішучості наших союзників.
Завдання 3. Військова допомога. Якої, коли та скільки зброї потребує Україна — це питання до військових експертів. Водночас, крім політичної волі, інтенсифікація військової допомоги потребує нарощування виробництва національних ВПК зокрема військової техніки та озброєнь для наземних бойових дій та боєприпасів. Фактично, посадовці США та Європи визнали, що члени НАТО виявилися неготовими до тривалої масштабної війни, адже політиків «розбестив» тривалий період миру попри окремі локальні конфлікти та попри швидке визрівання агресивного путінського режиму.
Склалась ситуація, коли союзники України змушені шукати способи збільшення власного виробництва озброєнь або їх закупівлі у партнерів-виробників в тому числі шляхом створення спеціальних економічних стимулів, послаблення відповідних регуляцій тощо. Адже зараз вже мова не тільки про допомогу Україні, але й про посилення власної (союзників) обороноспроможності.
Завдання 4. Санкції. За таких умов обмеження можливостей РФ виробляти зброю або купувати її на міжнародних ринках набуває критично важливого значення. Мова про повне блокування доступу РФ до технологій військового та подвійного застосування т, комплектуючих та обладнання для виготовлення зброї та товарів військового призначення. Такі санкції країни-партнери України мають запроваджувати як проти власних компаній, так і компаній з третіх країн. Це зокрема вимагає не тільки політичної волі, але й суттєвого посилення інституційної спроможності державних органів, які безпосередньо реалізують санкційну політику, законодавчого врегулювання правил та процедур застосування санкційних обмежень та подальшого поводження з підсанкційними активами.
Завдання 5. Новий етап війни. Я прихильник точки зору, що війна сьогодні перейшла у фазу боротьби на виснаження. Це означає, що Україна та її партнери мають не просто визнати цей факт, але й відповідним чином скоригувати свою власну стратегію в коротко-, середньо- та довгостроковому плані. З точки зору мети — забезпечення безумовної перемоги України та поразки РФ — мова про свого роду нову мобілізацію військових, дипломатичних, політичних та економічних зусиль. Суто в змістовному плані така мобілізація потребує окремого розгляду. Корегування політики вимагає відповідної внутрішньої політичної підтримки в країнах-союзниках України. Ну а забезпечення такої підтримки є викликом для національних політичних еліт.
Суто в практичному плані нам всім сьогодні потрібна узгоджена стратегія для нового етапу війни, яка складається з двох взаємопов’язаних компонентів. Фронтовий компонент стратегії забезпечує Україна, яка безпосередньо воює з російський агресором. Його ціна — це життя українських воїнів, які боронять нашу землю, наші людські, економічні та гуманітарні втрати, масштаби яких є безпрецедентними в історії незалежної України.
Тиловий компонент — це наші союзники, які сьогодні забезпечують військову, фінансово-економічну та політичну підтримку Україні. Причому управління цим тилом має, так би мовити, колективний характер, а члени «правління» мають враховувати зовнішні та внутрішні політичні та економічні чинники та постійно узгоджувати свої позиції та відповідні дії в різних форматах. Важливим елементом такого «тилового управління» є постійна комунікація з третіми країнами, зважаючи на сучасний рівень політичної та економічної глобалізації.
Зазначимо, що Україна та окремі члени союзної коаліції мають традиційно складні політичні стосунки (Угорщина) або прямі економічні конфлікти щодо торгівлі сільськогосподарськими товарами (Польща, Угорщина, Болгарія, Румунія, Словаччина) чи міжнародних перевезень (Угорщина, Польща). Ці конфлікти супроводжуються відчутними економічними збитками для України. На жаль, такого роду торговельні суперечності будуть виникати і надалі.
Ми також маємо визнати, що попри всі проблеми внутрішнього та зовнішнього характеру РФ також намагається адаптуватись до нових умов, і це ми і наші союзники мають тверезо враховувати в своїх планах.
Завдання 6. Розбудова українського військового потенціалу. На жаль, сьогодні і надалі безпосередній тягар прямої військової боротьби з російським агресором нестиме саме Україна, причому масштаби військової допомоги можуть не тільки коливатись, але й зменшуватись.
За таких умов неефективне використання власних бюджетних коштів на військові потреби та корупція в цій сфері – це не просто злочин, а пряма державна зрада. І це також нагадування про те, що недоведені до кінця реформи (реформа правоохоронної системи, антикорупційна реформа, реформа контролюючих органів тощо) за певних умов ставлять під загрозу саме існування української незалежної держави. З іншого боку, держава поки що не знайшла свого місця на ринку озброєнь зокрема в частині стимулювання приватного виробництва товарів військового призначення, а військові закупівлі періодично викликають серйозні питання у громадськості та правоохоронних органів.
І наостанок. Забезпечення економічної стійкості України має стати альфою та омегою всіх наших політико-економічних рішень.
