Після початку повномасштабної війни до України прибули тисячі іноземних волонтерів і працівників міжнародних гуманітарних організацій. Проте чинне законодавство створює для них додаткові адміністративні бар’єри — зокрема вимогу обов’язкової довгострокової візи для оформлення тимчасового проживання.

Український незалежний центр політичних досліджень проаналізував законопроєкт №13071, який покликаний спростити порядок в’їзду та перебування таких осіб на період воєнного стану. Експерти оцінили, які проблеми документ вирішує, а також які ризики й прогалини залишаються — деталі за посиланням.

За даними органів виконавчої влади, після 24 лютого 2022 року до України прибули тисячі іноземних громадян для участі у гуманітарному реагуванні, діяльності міжнародних організацій, реалізації волонтерських програм та підтримки цивільного населення. Водночас чинна редакція ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає обов’язкову наявність довгострокової візи для оформлення посвідки на тимчасове проживання. У воєнний період це створювало додаткові адміністративні бар’єри для гуманітарного сектору.

Законопроєкт №13071 «Про внесення змін до Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” щодо скасування візових вимог для іноземців та осіб без громадянства, які є гуманітарними працівниками та волонтерами, на період дії воєнного стану» спрямований на спрощення нормативного врегулювання особливостей в’їзду та перебування іноземців і осіб без громадянства, які здійснюють гуманітарну та волонтерську діяльність в Україні під час воєнного стану.

Документом пропонується встановити, що на період дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення вимога щодо наявності довгострокової візи не поширюватиметься на визначені категорії осіб.

Йдеться, зокрема, про:

• працівників верифікованих гуманітарних організацій, які працюють у філіях і представництвах юридичних осіб, що мають статус верифікованих гуманітарних організацій відповідно до законодавства;
• учасників міжнародних і регіональних волонтерських програм, за умови, що організації, які їх залучають, включені до офіційного переліку центрального органу виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності.

Загалом, у редакції до другого читання законопроєкт є більш збалансованим. Інтеграція норми до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» забезпечує її тимчасовий характер та зберігає системність закону.

Водночас документ не містить прямого врегулювання питання дозволів на працевлаштування. Можливі також труднощі з підтвердженням статусу гуманітарної чи волонтерської організації та складнощі міжвідомчої координації між ДМС, МВС, ДПСУ та Мінсоцполітики.

Практична ефективність нововведень залежатиме від узгодженості підзаконних актів і адміністративної практики їх застосування.

Законопроєкт №13071 у редакції до другого читання створює позитивні правові передумови для розвитку міжнародної гуманітарної співпраці в умовах воєнного стану, одночасно зберігаючи механізми державного контролю та безпекові запобіжники. Для громадянського сектору це може означати спрощення процедур залучення іноземних фахівців та волонтерів.