У листопаді 2024 року Україна та ЄС завершили двосторонні зустрічі щодо першого — фундаментального — блоку переговорного процесу. І вже незабаром ми очікуємо відкриття перемовин за відповідними розділами. 

Важливим елементом старту переговорів будуть дорожні карти реформ у сфері верховенства права та державного управління, а також — зміцнення демократичних інституцій. 

Які стратегічні пріоритети цих дорожніх карт? Які кроки нам потрібно пройти на шляху їх імплементації? Та врешті з якими викликами зіштовхнеться України під час цього процесу?

Про все це представники Уряду, Парламенту, Єврокомісії, експертного середовища та громадянського сектору говорили на Форумі «Вступ України до ЄС: Формування трансформаційного порядку денного», який організували спільно Офіс Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та Міністерство юстиції України.

Серед учасників була виконавча директорка Коаліції РПР Ольга Лимар. Нижче публікуємо ключові тези з її виступу.

Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ об’єднує багато організацій із різними поглядами та пріоритетами. Це унікальний приклад того, як громадянське суспільство може бути ефективним навіть у розмаїтті думок. Зважаючи на ваш досвід, як знаходити спільні позиції і побудувати ефективний діалог із владою та суспільством, щоб просувати євроінтеграційні реформи?

Якщо дати відповідь коротко — бути відповідальними. Ми розуміємо, що виключна відповідальність за успішну інтеграцію України до ЄС на державі, перш за все на Уряді і Парламенті. Водночас інтегрується все суспільство, а отож з наслідками успішної чи неуспішної євроінтеграції зіштовхнемося всі ми. 

За останні пару тижнів, читаючи щодня новини, мені хочеться запитати: «А хто залишився дорослим у цьому світі?».  Ми як держава, суспільство і зокрема як представники громадянського суспільства не можемо дозволити собі інфантильними.  

Я думаю, що і без мене говоритимуть про відповідальність влади, це ясно. Натомість я говоритиму про громадськість. Адже саме громадянське суспільство як проактивна частина соціуму має усвідомлювати свою особливу відповідальність. 

Перш за все, за якість, виваженість і консолідованість позицій і рекомендацій, які ми просуваємо, включно як і члени робочих (переговорних) груп. Це гарна вправа, щоб уявити себе на місці тих, хто приймає рішення і зрозуміти, що рекомендації мають бути не лише правильними, корисними, але водночас мають так чи інакше поєднувати позиції різних зацікавлених сторін, включно з бізнесом. 

Друге — ми маємо нести відповідальність за наслідки наших адвокаційних методів і розуміти, коли ціль не виправдовує засоби. Бажання співпрацювати з владою — не означає «не бути критичними». А бути критичними — не означає бути безвідповідальними. 

По-третє, як представник найбільш сталої коаліції провідних громадських організацій, яка минулого року відзначила своє десятиліття, я дуже добре усвідомлюю, наскільки складно інколи знайти спільну позицію. Водночас, я точно знаю, що спільна позиція має в рази більший адвокаційний вплив, вона найімовірніше більш відкрито сприйматиметься суспільством. 

Я думаю, що українське громадянське суспільство долучене до впровадження усіх реформ, щонайменше тому, що вони стали наслідком вікна можливостей для змін після Революції гідності. У контексті війни хотілось би, звичайно ж, згадати про реформу з децентралізації. Вона вважається однією з найуспішніших, попри те, що низка кроків ще мають бути впроваджені. Більше того, ми побачили, як в перший рік повномасштабного вторгнення громади продемонстрували кращу стійкість протистояти російській агресії, справлятись з викликами, повʼязаними з війною, у тому числі і завдяки реформі з децентралізації. 

Так чи інакше більшість реформ, або кроки по із впровадженню повʼязані з євроінтеграційним процесом. Згадаймо медійну реформу. Ухвалення закону про медіа було одним з семи рекомендацій Європейської комісії для початку переговорного процесу. 

Я би хотіла зупинитись на тій реформі, до якої менше залучалось громадянське суспільство, менше підсвічували її. Це наріжний камінь  всіх реформ — реформа публічної адміністрації. Громадянське суспільство в цілому партнер держави. Але ми не її замінник. Ми знаємо, як зміна політичної ситуації не лише в Україні створює турбулентність для громадських організацій. Але ми не можемо дозволить хиткість державі. Тому наші зусилля мають бути спрямовані і на інституційну спроможність держорганів. 

І останнє, на нас так само відповідальність за  те, щоб пояснювати євроінтеграційний процес і його виклики на наслідки всьому суспільству. Зараз вступ до Європейського Союзу для суспільства більше виглядає «як все хороше проти всього поганого». Десь так і є. Для України — це точно екзистенційний вибір. Водночас, як виглядає переговорний процес, як формуються позиції, які це матиме насліки для кожного громадянина — це потрібно доносити, щоб мінімізувати відкат в безпрецедентній підтримці євроінтеграції громадянами. 

Саме тому Коаліція РПР разом з Центром політико-правових реформ та DRI розробила Трекер євроінтеграції, який абсолютно не дублює, а скоріше доповнює просвітницькі зусилля Офісу євроінтеграції.  Ми відзначатимемо ключові кроки у переговорному процесі, а офіційні документи доповнюватимемо аналітикою представників громадянського суспільства. 

Реформи, які почалися з Революції гідності для України — це не про набір технічних складових. Це про екзистенційний вибір незалежної, європейської, демократичної України. Можливо, саме цим пояснюється такий інтерес громсектору до напрацювання саме Дорожньої карти з функціонування демократичних інституцій. Наша євроінтеграція відбувається у викликах повномасштабної війни. Більш того, будемо відверті вона відбувається в контексті викликів демократії в усьому світі. І це ми маємо враховувати. Тому в листопаді минулого року Коаліція РПР втретє разом з ЦППР, DRI та низкою інших партнерів провели  Форум «Демократія під час війни», який став першим і унікальним майданчиком для обговорення цих питань разом з парламентарями, представниками уряду, міжнародними партнерами, представниками громадянського суспільства, культурної спільноти та військовослужбовцями. 

На завершення, у нас були складні переговори на кожному з євроінтеграційних етапів. Чого коштував лише закон про лобізм. Але я б хотіла щиро подякувати Ользі Стефанішиній та її команді за відкритість до діалогу і  готовність чути один одного. Європейська інтеграція — це можливість не лише для зміни держави, але й власне громадянського суспільства, покращення нашої експертизи та адвокаційних методів.  

Наша євроінтеграція — це про збереження і зміцнення демократії. І це саме та сфера, де традиційно роль громадянського суспільства буде визначальною.

Тези з виступу на Форумі «Вступ України до ЄС: Формування трансформаційного порядку денного» опубліковані у рамках проєкту «Демократична інтеграція, стійкість, та залучення» (Ukraine-DARE), який втілює Democracy Reporting International (DRI) у співпраці із Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ та Центром політико-правових реформ за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини. Проєкт має на меті сприяти наближенню українського законодавства до норм Європейського Союзу, розбудовувати діалог щодо викликів для демократії в Україні під час війни, та сприяти громадянській активності молоді. Думки та погляди, викладені у матеріалі, не обов’язково відображають позицію Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.