Призупинення програм, які фінансуються з американських державних коштів, вже вплинула на багатьох у громадському секторі України Мова найрізноманітніші сфери: від медицини до освіти, від соціальних реформ до культури.

Тимофій Бадіков, виконавчий директор ГС «Коаліція за вакцинацію» та ГО «Батьки за вакцинацію» (ГО-член Коаліції РПР) у колонці для Української правди розповів, чому не варто вагатися у питанні важливості міжнародної допомоги, особливо для системи охорони здоровʼя та соціального захисті. Нижче наводимо ключові тези.

Призупинення більшості програм, що фінансуються США, зокрема USAID, NED, NDI, IREX та іншими установами, стало серйозним викликом для громадських організацій, медіа й урядових структур в Україні. Десятки критично важливих ініціатив – від підтримки первинної ланки охорони здоров’я та профілактичних заходів до розбудови інфраструктури, захисту прав внутрішньо переміщених осіб і забезпечення шкіл бомбосховищами – наразі перебувають під загрозою невизначеності, і все, що будувалося роками, може бути зведено нанівець. Це не лише ставить під сумнів подальший розвиток уже започаткованих проєктів, а й створює додаткове навантаження на персонал організацій та найуразливіші громади, які покладаються на міжнародну підтримку.

За довгі місяці та роки в процесі впровадження грантових проєктів формувалися справжні експертні команди, які об’єднували фахівців із різних сфер. Усі вони працювали з однією метою: зробити нашу систему охорони здоров’я та соціального захисту більш стійкою й сучасною. Зараз ці люди опиняються в стані невизначеності, а саме вони становлять фундамент, без якого проєкти просто припиняють існування.

Ще один аспект – це економічний ефект. Коли організації, які фінансуються коштом іноземних грантів, призупиняють роботу, одночасно падає платоспроможність тих фахівців, які в них залучені. У час війни це означає меншу купівельну активність, а отже, й удар по місцевому бізнесу, спроможності поповнювати бюджет податками, зменшення можливості донатити на перемогу. А головне – в умовах постійних викликів ми втрачаємо дорогоцінний час і ресурси: проєкти стають на паузу, а згодом відновлюються значно складніше, бо доводиться розпочинати набір і навчання нових кадрів майже з нуля.

Призупинення фінансування – не просто формальність чи суто технічний момент. Для багатьох це реальна загроза залишитися без можливостей допомагати пацієнтам, громадам, школам і лікарням. 

Саме в синергії з міжнародними донорами нам вдається запускати ті важливі процеси, на які роками не вистачало ресурсів. Сподіваюся, що найближчим часом ми всі зможемо продовжити рух уперед – для нашого спільного здорового майбутнього.