Кількість бізнесів, яка повністю вийшла з російського ринку, залишається порівняно невеликою, хоча свого часу дуже багато компаній заявили про намір вийти з російського ринку на знак протесту проти російської агресії. 

Вихід мав би стати свідченням морального засудження агресора приватним бізнесом. В економічному плані очікувалось, що він матиме два наслідки: відмова від підтримки агресії шляхом сплати податків та обмеження зовнішніх економічних зв’язків РФ.

Але як де-факто відреагували іноземні компанії в Росії на повномасштабну війну з Україною, та які висновки можуть зробити українці й світова спільнота з цієї реакції — спеціально для NV розповів голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський.

Читайте повну колонку за посиланням.

У відповідь на повномасштабну агресію РФ проти України 24 лютого 2022 прогресивна світова спільнота запровадила безпрецедентні за кількістю та масштабами економічні санкції. Їхня мета — підірвати економічну спроможність агресора вести війну та тим самим примусити його змінити свою поведінку. Паралельно в Україні та в інших країнах громадськість почала активно вимагати від іноземних компаній вийти з російського ринку навіть з тих секторів, які не потрапили під санкційні обмеження.

За оцінками Єльської школи бізнесу станом на квітень 215 компаній продовжували працювати в РФ як звичайно, 174 лише призупинили інвестиційні програми та плани розвитку бізнесу, 153 згорнули деякі види діяльності, але зберегли інші. Цікаво, що 505 перейшли в сплячий режим, тобто зупинили всі або значну частину операцій, але готові за найменшої можливості відновити повноцінну діяльність. І, нарешті, 542 компанії повністю припинили бізнес або вийшли з ринку РФ.

Як бачимо, значна частина компаній так чи інакше відреагувала на російську агресію. Але кількість бізнесів, яка повністю вийшла з російського ринку, залишається порівняно невеликою, хоча свого часу дуже багато компаній заявили про намір вийти з російського ринку на знак протесту проти російської агресії. Водночас за оцінками деяких російських експертів РФ залишило понад 10 тис. компаній з іноземною участю.

Цей процес вимагає детального аналізу. Але вже зараз можна зробити кілька попередніх спостережень, хоча за зрозумілих причин відповідна інформація має фрагментарний характер.

1. Як свідчить практика, компанії, які виходили в 2022 році, могли це зробити відносно просто, але, звичайно, і тоді, і зараз такий вихід не був безкоштовним. Так, за даними Reuters, з моменту початку агресії РФ проти України вихід з російського ринку коштував іноземцям понад $107 млрд. Мова про списання активів, втрат та втрату очікуваних доходів.

2. В 2022 році з’являється указ президента РФ, який прямо забороняє інвесторам з «недружніх» країн продавати свої частки в так званих «ключових» енергетичних проєктах та банках без спеціального дозволу. Ну, а далі відповідні вимоги робилися тільки жорсткішими. Такого роду вимоги прямо порушують зобов’язання РФ згідно з міжнародними угодами про захист інвестицій.

3. Слід зазначити, що РФ спромоглася ще й заробити на виході інвесторів. Так, станом на 15 березня поточного року компанії-«втікачі» сплатили 35,7 млрд руб (або $387 млн) до російського бюджету з початку року. При цьому на весь 2024 рік планувалось отримати всього 2, 1 млрд руб. таких платежів.

4. За даними Форбс, у 2022 році сукупний валовий прибуток іноземних компаній, які «перейшли» до нових власників перевищив 470 млрд рублів. Але в цілому доля компаній (активів), які раніше належали іноземцям, складалась по-різному. З найбільшими проблемами зікнулися ті компанії, функціонування яких критично залежало від іноземних технологій, комплектуючих та залучення фінансових коштів. А це «забезпечували» іноземці. Мова, зокрема, про автомобілебудівні компанії. Їхній вихід одразу став викликом для нових власників у плані пошуку нових логістичних та фінансових схем. Водночас, в ряді випадків нові власники змогли налагодити випуск відповідних товарів на «успадкованих» виробничих потужностях, хоча і не без проблем. Приклад: мережа швидкого харчування «Вкусно и точка» — на базі Макдональдсу.

5. Зважаючи на те, що рішення щодо виходу ухвалюється фактично на рівні президента РФ, іноземні активи фактично розподілялися між своїми або близькими до влади людьми, які стали прямими бенефіціарами виходу іноземців з російського ринку. Це певною мірою посилює лояльність відповідних бізнесових кіл до путінського режиму, адже може розглядатись як своєрідна компенсація санкційних втрат. Паралельно представники Китаю та колишніх радянських республік (зокрема Білорусі, Казахстану та Киргизстану) активно виходили на російський ринок шляхом створення нових компаній. Але також очевидно, що у звільнені ринкові ніші почав заходити російський бізнес та іноземні компанії, які залишились в РФ, хоча повністю замістити «старих» інвесторів їм не вдалось.

6. Зрозуміло, що іноземні інвестори намагаються мінімізувати видатки виходу, забезпечивши собі можливість повернутися на російський ринок в майбутньому. Для цього укладались угоди про продаж активів російському менеджменту, які передбачали можливість та механізм зворотного викупу. Точна кількість таких угод та їхній зміст невідомі в зв’язку з конфіденційністю, але цікаво, за яких обставин колишній власник може ініціювати процедуру зворотного викупу.

Ну, а тепер — про питання та висновки.

По-перше, вихід іноземців з російського ринку спрацює за умови бойкоту РФ з боку світової бізнес-спільноти. Саме такий бойкот сприяв падінню режиму апартеїду в Південні Африці більше, ніж економічні санкції.

По-друге, чи готові іноземні інвестори захищати свої інтереси в судовому порядку за політичної підтримки національних урядів.

По-третє, чи готові національні уряди запровадити в тому чи іншому форматі санкції проти РФ у зв’язку з наступом на права своїх інвесторів.

По-четверте, чи спробує РФ зробити питання іноземних інвесторів частиною пакету політичної торгівлі з «недружніми» країнами.