24 лютого виповнюється друга річниця повномасштабної російського агресії проти України. Агресія, що поставила світ на межу третьої світової війни. До цієї дати політики робитимуть заяви, міжнародні організації виступатимуть з програмними або «напівпрограмними» меседжами, ЗМІ друкуватимуть різного роду інформаційні та аналітичні матеріали на теми війни, безпеки та політики реагування на пов’язані з війною виклики на міжнародному та національних рівнях.

Аналіз цих матеріалів дасть можливість зрозуміти політичні настрої та експертні погляди на поточну військово-політичну ситуацію та можливі кроки в цьому зв’язку. А тим часом голова правління Інституту економічних досліджень і політичних консультації Ігор Бураковський спробував спрогнозувати, чого можна очікувати від міжнародних партнерів цього тижня.

Чи відповідає очікуванням 13-й пакет санкцій від ЄС? Коли чекати на обмеження для росії через смерть Навального? Та що конкретно робитимуть наші партнери з фінансовою допомогою? Читайте в матеріалі спеціально для NV.

1. Санкції ЄС проти РФ.

Ремарка Коаліції: Сьогодні президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн повідомила, що посли країн ЄС досягли принципової угоди щодо 13-го пакету санкцій проти Росії: він буде одним із найширших за всю історію Євросоюзу. У його межах Євросоюз введе обмеження щодо громадян РФ та Білорусі, які причетні до депортації українських дітей.

До 2-ої річниці ЄС готується оприлюднити новий 13-й пакет економічних санкцій проти Росії. Скажу одразу, що від цього пакету я особисто чекаю відповіді на цілий ряд питань.

Чи вийде ЄС за межі «традиційних» секторів санкційного впливу? Іншими словами, чи запровадить нарешті ЄС повноцінні санкції проти Росатому. Розмови про це йдуть давно, але справа поки що до цього не дійшла. Ще одне питання — обмеження проти російського алюмінію, скрапленого газу тощо. Щодо алюмінію, то тут складається цікава ситуація, коли європейські виробники алюмінію активно підтримують запровадження заборони на імпорт алюмінію з РФ, тоді як споживачі алюмінію активно бойкотують «алюмінієві» обмеження.

В цьому зв’язку виникає традиційне питання щодо політичної готовності ЄС запровадити масштабні жорсткі санкції проти великих російських компаній. Ну, а в цілому відповідні рішення ухвалюються в рамках політики щодо забезпечення потреб ЄС в так званих критично важливих товарах та видах сировини.

Чи посилить ЄС чинні санкцій? Мова, зокрема, про готовність політично ініціювати перегляд цінової стелі на нафту, запровадити нові обмеження на транспортування російських нафтопродуктів тощо.

Чи заблокує ЄС та союзники трансфер знань до РФ та наукове співробітництво? Ці питання вже ставляться рядом країн. Але поки що мені, принаймні, невідомо про якісь суттєві кроки в цьому напрямку.

13-й пакет міститиме заходи проти третіх країн, спрямовані на боротьбу з обходом санкцій. Але виникає питання щодо того, наскільки масштабним буде цей компонент в кількісному та географічному вимірах.

2. Фінансова допомога Україні.

Чи скаже на цьому тижні ЄС щось принципово нове стосовно використання заморожених російських активів? Політичний консенсус щодо «russia must pay» існує. Але що конкретно наші партнери будуть робити надалі? Хотілось би отримати також довгоочікувану військову допомогу від США. В цілому хотілось би, щоб на цьому тижні наші партнери виступили з якимись новими масштабними ініціативами допомоги України.

3. Реакція світової спільноти на вбивство Олексія Навального. Перші політичні оцінки цього злочину вже пролунали. Але залишається питання, якими саме конкретними діями лідери демократичного світу «підтримають» свою жорстку політичну риторику.

Свого часу ЄС та інші країни періодично запроваджували персональні санкції та санкції проти юридичних осіб в зв’язку з порушенням прав людини у випадку Олексія Навального. Ці заходи запроваджувались в рамках «списку Магніцького» (США) або Глобального режиму санкцій ЄС щодо прав людини, який було запроваджено 7 грудня 2020 року.

Названий режим дозволяє ЄС запроваджувати санкції проти осіб, відповідальних за такі дії, як геноцид, злочини проти людства та інші серйозні порушення прав людини або зловживання (тортури, рабство, позасудові вбивства, свавільні арешти або затримання).

Санкції за такі порушення доволі стандартні. Вони передбачають заборону на в’їзд до відповідних країн підсанкційним особам, заморожування активів фізичних/юридичних осіб, заборона надавати їм кошти або економічні ресурси. Але одразу виникає питання, наскільки ефективними є в принципі такі обмежені точкові санкції проти фізичних та юридичних осіб країни, в якій функціонує репресивний режим. Це питання вже багато років дискутуються політиками та правозахисниками в контексті пошуку ефективних інструментів примусу до дотримання прав людини.

Поки ситуація вигляд має такий, що ЄС та їхні союзники лише розширять список підсанкційних осіб, «згрупувавши» відповідні обмежувальні заходи у щось типу «Списку Навального». Але за великим рахунком загибель Навального та аналогічні санкції в зв’язку з агресією РФ проти України (наприклад, вибори на окупованих територіях) засвідчили, що РФ просто ігнорує дипломатичний примус забезпечити дотримання прав людини відповідно до міжнародних зобов’язань. Як на мене, механізм та інструментарій таких санкцій потребує глибокого переосмислення та фундаментального оновлення.

Відповіді на ці питання ми можемо отримати вже на цьому тижні. Тож стежимо за новинами.