Рік тому, описуючи особисте бачення підсумків 2015 року, дуже очікував, що 2016 рік зможе стати роком комунікації. Тобто роком формування навику спілкуватися заради співпраці, навчитися чути один одного, розуміти і довіряти тим, з ким маєш честь/доводиться працювати. Бо лише довготривала співпраця націлених на результат команд може забезпечити той шалений перелік змін, які необхідні для України.

Озираючись на рік назад, можна було б дуже легко сказати – цього не сталося. Але якщо проаналізувати детальніше – то ми лише почали цьому вчитися. І навчання йде дуже і дуже важко. Що й не дивно, бо з шаленим рівнем недовіри до влади, як системи інституцій та механізмів, за відсутності верховенства права, а відтак недієвості правил співпраці, процес налагодження комунікації не може бути легким. Ну тобто є шлях, який його суттєво спрощує – підмінити комунікацію піаром. Але що в результаті цього відбувається, ми бачимо на прикладі антикорупційної боротьби в Україні: вже заявляли і про повне подолання топ-корупції, і арештовували всіх в усіх позиціях, а вироків та поверненних в державний бюджет коштів – мінімум-мініморум. Звідси і понад 86% населення, які за даними Світового барометру корупції не вірять в ефективність влади у боротьбі з цим раком системи державного управління.

Та все ж таки ми маємо чудові, хоча і локальні майданчики успішної комунікації з акцентом на результат.

Читати повністю>>>