Оголошена владіміром путіним «часткова мобілізація» стала першою в росії після Другої світової війни. Офіційно кремль планує мобілізувати 300 тисяч резервістів. Але в самому указі путіна не вказано точну кількість призовників, як і дату завершення мобілізаційної кампанії. Тим часом кілька ЗМІ повідомили, що кремль справді планує призвати мільйон солдатів — і не лише із запасу. Це породжує серйозні сумніви щодо «часткового» характеру мобілізації. Тому українським збройним силам необхідно підготуватися до великого притоку російських військ, які прибудуть в Україну протягом наступних кількох місяців або навіть тижнів.

Загалом від оголошення мобілізації до відправлення солдатів на передову потрібно кілька місяців — це час, необхідний для підготовки та злагодження бойових груп. Однак росія відправила в Україну призовників уже через кілька днів після оголошення мобілізації частину з яких українські сили вже взяли в полон. Ймовірно, російське командування використовує цих непідготовлених людей для виконання завдань, пов’язаних з «офіційними» причинами призову: оборона окупованих територій, щоби для риття окопів і встановлення захисних споруд, щоби не витрачати час і сили професійних військових.

Але наступна хвиля військ, яку путін відправить на передову, може включати більш підготовлених солдатів. Можливо, вони замінять підрозділи, які воюють в Україні з початку тотального вторгнення росії в лютому. Російське командування поки що неохоче дозволяло ротації — бо не без підстав вважало, що після повернення на батьківщину солдати намагатимуться звільнятися з лав збройних сил рф. Для проведення ротації росії знадобляться всі офіційно заявлені 300 тисяч мобілізованих. Але було б наївно думати, що плани кремля обмежуються лише утриманням окупованих територій.

Після інсценованих «референдумів» росія «офіційно» анексувала Луганську, Донецьку, Запорізьку та Херсонську області. І хоча вона не контролює повністю жоден із цих регіонів, фіктивні «референдуми» стосувалися областей у їхніх адміністративних коронах. Це дасть змогу кремлю ствреджувати, що Україна нібито напала на територію росії, що москва використовуватиме для легітимізації подальшого наступу. Природно, для цього необхідно залучити значну кількість живої сили.

Навряд чи кремль відмовився від захоплення Києва та примусової зміни режиму, що справді могло бути ключовою метою мобілізації. Україна змогла мобілізувати до безпекового сектору майже один мільйон осіб, а весь російський контингент в Україні на початку вторгнення становив лише 250 тисяч з урахуванням примусово мобілізованих мешканців окупованих Луганської й Донецької областей (можливо, зараз ця цифра інша — у кремля були проблеми із поповненням особового складу після втрат). Тому Москва, можливо, намагається встановити принаймні паритет у живій силі, перш ніж спробувати захопити більше українських територій.

Як захід має допомогти Україні

Українська армія матиме явну чисельну перевагу в особовому складі, навіть із першими хвилями російських призовників, які прибувають на передову. Але для того, щоб Україна продовжила свій успішний контрнаступ, Києву може знадобитися призвати до лав збройних сил більше людей — хоча про це ще не було жодного офіційного оголошення.

Усі українські військові перед відправкою на передову проходять військову підготовку. Декілька партнерів України провели навчання новобранців, зокрема США, Великобританія, Швеція, Данія та Польща. Ця підготовка розпочалася кілька місяців тому, тобто військові навички українських солдат лише вдосконалюються, поки триває війна. А значна кількість новомобілізованих росіян взагалі не навчатимуться. Тому захід має збільшити кількість українських солдатів, яких будуть навчати їхні інструктори, щоби посилити цю перевагу.

Але одних тренувань недостатньо. Україні потрібно більше зброї, щоби краще протистояти тиску російської мобілізації. Збройним силам України потрібен потенціал для нанесення ударів по логістичних вузлах глибоко за лінією фронту — на російських та окупованих кремлем українських територіях.

Військова логістика росії здебільшого покладається на залізниці, які вона використовує для доставки військ і техніки на лінію фронту. Україні потрібна високоточна зброя великої дальності для знищення залізничних вузлів, військових і паливних складів, тим самим підриваючи здатність рф транспортувати своїх військових і техніку. Ракети ATACMS для HIMARS з радіусом дії 300 км можуть змінити правила гри. Західні партнери України висловили стурбованість використанням їхньої зброї для ураження цілей на території росії. Але Україна вже робила це кілька разів, без значної медійної чи дипломатичної реакції російської сторони. Крім того, рф прагне продемонструвати, що вона готова підвищити ставки — тому Україні потрібна здатність відповісти на таку ескалацію.

Мобілізація в росії може бути широкомасштабною, але російським призовникам здебільшого не вистачає морального духу, бажання та навичок воювати. Українська армія могла б масованими артилерійськими ударами змусити цих солдатів залишити передові позиції та відступити. Однак російська армія все ще має доступ до значно більшої кількості самохідної артилерії та значно більше снарядів, ніж українські сили. А з початком мобілізації у рф цей розрив може збільшуватися. Захід має відповісти інтенсифікацією поставок зброї в Україну для вирівнювання балансу, зокрема через постачання контрбатарейних радарів і самохідних артилерійських установок PzH 2000, CAESAR і M109A6 Paladin.

Також українська армія має покращити свою маневреність. Російські підрозділи на деяких прифронтових ділянках деморалізовані, їхні можливості вести бойові дії вичерпуються. Українська армія має їх оточити або відтіснити — так само, як звільнила Лиман. Щоби проводити більше таких атак і контратак, українцям потрібна важка бронетехніка, як-от танки та БТР. У рамках мобілізації росія масово залучає стару радянську бронетехніку. Тож, щоби мати перевагу, Україні потрібні сучасні західні танки, такі як американський Abrams чи німецький Leopard 2. У Німеччині справді ведуться дискусії щодо можливості надання Україні танків та інших типів важкої бронетехніки.

Мобілізація в росії має сигналізувати Україні та її партнерам, що кремль розігрує всі свої карти, навіть ті, які можуть поставити під загрозу стабільність режиму путіна. Адже він багато місяців відкладав мобілізацію, вважаючи, що зможе провести успішну військову кампанію перед телекамерами без втрат. Але небагато росіян прагнуть пожертвувати своїм життям за те, що вони сприймають як телевізійне шоу — про що свідчить хвиля протестів по всій країні та втеча понад 200 000 чоловіків із рф.

Тому ця мобілізація є ознакою слабкості режиму, а не демонстрацією сили. І головною його метою може бути передостерегти Захід від подальшого озброєння України. Кремль робить це, погрожуючи ядерною зброєю та намагаючись переконати союзників України, що війна затягнеться на роки, створюючи проблеми для їхніх економік. Важливо бачити ці маніпуляції такими, якими вони є: намаганнями налякати Європу, щоби вона пішла на поступки та зменшила підтримку України. Але якщо путін досягне успіху в цьому, європейські лідери в кінцевому підсумку обслужать його інтереси та цілі. Вкрай важливо, щоб українська армія могла продовжувати контрнаступ і була готова до прибуття більшої кількості російських військ на лінію фронту. Україна вже має достатню кількість добре кваліфікованих, високомотивованих військових. Тепер цим солдатам потрібна зброя, щоби захищати та повертати свої території та виграти війну.

Маргарита Хвостова, Дмитро Кривошеєв, Коаліція РПР, для European Council on Foreign Relations