«Зберегти українську ідентичність». Як війна змінила українських скаутів з Пласту

Пласт — найбільша скаутська організація України, що об’єднує понад 10 тисяч членів різного віку. Їх місія — творити успішну Україну через спроможних пластунів.

З початком повномасштабного вторгнення організація припинила звичну діяльність та працює у режимі штабів, які оперативно реагують на виклики часу — збирають допомогу військовим на передовій, підтримують цивільне населення та розповідають світові про війну в Україні.

Як сотня років досвіду виховання молоді допомагає у воєнний час, в інтерв’ю Радіо НВ розповів Станіслав Андрійчук, виконавчий директор Пласт — український скаутинг.

— Що таке Пласт? Чим займається організація? Яку має місію?

— Пласт — це українська скаутська організація. І головна її мета — це розвиток дитини в українському середовищі.

[Організації] вже близько 110 років. Вона була створена в період, коли Україна починала в 1912 році відновлювати свою діяльність, боротися за свою незалежність. Коли західна Україна була під Польщею, вже в діаспорі, головним її завданням було зберегти українськість, зберегти українську ідентичність. В Україні це вже розвивається далі.

Головне, щоб дитина розвивалася, [отримувала] різні навички: критичне мислення, життя в природі, робота в команді, брати відповідальність, лідерство. Всі ці навички потрібні дитині для розвитку в дорослому житті.

Ми нічим не відрізняємося від різних скаутських організацій. Оскільки зараз Україна бореться за свою незалежність, виборює свою ідентичність, то для нас це один з головних моментів в цій боротьбі. Пласт 110 років робив все, що в його силах, щоб Україна була незалежною, для того, щоб українська культурна ідентичність перемогла.

— Український скаут — хто це? Хто може стати частиною Пласту? Все ж є певні обмеження, зокрема вікові.

— Обмежень зараз вже немає. З двох років можна долучатися. Це коли батьки організовують для дітей дозвілля до шести років по певній програмі.

У будь-якому віці можна долучитися до Пласту.

Український скаут — це той, хто готовий взяти відповідальність, змінювати країну. Є багато варіантів, як це можна робити. Але ключове — це те, що людина готова працювати, інвестувати свій час в молодь, яка з часом буде змінювати Україну. Незалежно від того, під час якого періоду — чи на своїй роботі, чи в своєму під’їзді, у дворі, чи заступник міністра, можливо. Головне — це лідерство, відповідальність і робота в команді, вміти об’єднуватися.

Український скаут — це той, хто бере відповідальність за зміни в країні, особливо в майбутньому. Це дуже важливо.

— Як ваша діяльність змінилася після 24 лютого? Чи був якийсь план на випадок повномасштабного вторгнення Росії?

— Так. Ми сідали, думали щодо того, як буде розвиватися ситуація. У нас було кілька таких інструкцій. Ми прописували, де будуть бойові дії, де їх не буде, хто що має робити. Але коли 24 лютого, безперечно, був шок.

Зараз фактично в трьох напрямках почала діяти організація. Якщо до цього це була робота з дітьми, розвиток в українському середовищі, то першим ми почали підтримувати забезпеченням пластунів, які пішли добровольцями або мобілізувалися; їх, батьків, рідних і їхні підрозділи.

Другий [напрямок], який теж почав розвиватися, — гуманітарний. Багато скаутів — пластунів з діаспори — доставляли багато гуманітарної допомоги, а ми її [передавали] на схід, підтримували військових. І до сих пір ми з цим працюємо.

Третій [напрямок]. Десь за місяць для нас стало головним завданням зберегти дітей. Багато [батьків] пішли на фронт, частково виїхали. У нас було близько 10 тисяч дітей перед війною. 1 вересня ми побачимо, хто в яку школу піде — або в Україні, або за кордоном, але наше завдання — зберегти їх ля організації, тому що це те майбутнє, яке буде після нашої перемоги змінювати всю Україну. От ми в цих трьох напрямках працюємо.

— Хочу розпитати про відомих пластунів — тих, хто був у Пласті, а зараз вже змінює країну. Можливо, є якісь такі приклади, рольові моделі для того, щоб надихнути інших.

— Треба сказати про пластунів, які є в діаспорі і які є в Україні. Ми маємо розуміти, що для багатьох пластунів важливо було зберегти цю українськість і залишатися в українському середовищі. Можемо згадати Богдана Гаврилишина, відомого українця, який заснував Міжнародний інститут менеджменту.

Зараз міністерка фінансів Христина Фріланд, в Канаді, великий друг України. Наприклад, [Гайдемарі] Стефанишин-Пайпер яка літала в космос.

Треба розуміти, що в діаспорі було важливим бути корисним для суспільства, в якому вони живуть, але і зберігати цю українськість.

В Україні ми, наприклад, мали близько п’яти-шести заступників міністрів, які проводили реформи, депутатів. Зараз близько 1500 пластунів є у ЗСУ. Ми часто бачимо, що пластунів відзначають, до нагород представляють.

Ключове у нас в Україні – кожен на своєму рівні має докластися до змін. Зараз, безперечно, відбити ворога, а далі розвивати [країну], щоб ми дійсно могли бути європейською сильною державою.

— Ви згадали про випускників Пласту, які пішли служити в ЗСУ. Чи є окремий спосіб допомогти цим військовим з Пласту?

— Ми будемо за це вдячні. На сайті Пласту є [кнопка] Підтримати. І там написано, на що ми збираємо. Зараз ми збираємо для батьків пластунів на тепловізори. Ми так говоримо, що раніше вони пластунів збирали, а зараз ми їх збираємо і підтримуємо.

На цьому ж сайті ви можете побачити, що ми кожного тижня виставляємо звіти і кожного місяця — фінансові звіти [публікуємо]. Для нас важлива прозорість.