Реанімаційний Пакет Реформ > Новини > Колонки > Зарплати міністрів: чи хочемо ми майнового цензу для політиків?

Зарплати міністрів: чи хочемо ми майнового цензу для політиків?

Останніми днями країна обговорює грудневі зарплати міністрів.

В більшості випадків згадувані сотні тисяч – маніпуляція. Це не звичайні щомісячні зарплати, а зарплати плюс законні надбавки за кілька місяців та щорічні виплати. Виплатити ці надбавки в грудні міністерства змогли, бо зекономили свої бюджети на оплату праці, наприклад, не заповнюючи вакансії. Додаткові асигнування цим міністерствам ніхто не давав.

Чи правильно виводити зарплати політиків та держслужбовців на належний рівень надбавками, 13-ми та 14-ми зарплатами? Звичайно, ні. Висока частка доплат створює можливості для зловживань та не дозволяє залучати найкращих на держслужбу, бо вони ніколи не є гарантованими, а для фахівців з приватного сектору – і не зрозумілими. Це ми детально пояснюємо в записці “Як зробити зарплати на державній службі конкурентними та прозорими?”

Але чи адекватним є оклад міністра, наприклад, соціальної політики Юлії Соколовської 15 238 грн./міс., або трохи більше 12 тис. грн. чистими на руки? Це менше середньої “білої” зарплати по Києву в листопаді 2019 року.

Дехто каже, що на політичних посадах (міністри, їхні заступники та депутати) не потрібно платити ринкові зарплати, бо це “служіння”, реалізація своїх політичних ідей або “робота на резюме”. Але це по суті означає, що ми запроваджуємо майновий ценз для українських політиків. Лише люди з пасивними доходами від бізнесу, інвестицій, або ж з великими заощадженнями зможуть собі дозволити йти в політику. Але в чиїх інтересах вони прийматимуть рішення? Очевидно, що вузького кола таких самих власників бізнесів.

Наприклад, на сайті німецького парламенту прямо пишуть, що “посада члена Бундестагу, яка, як правило, виконується як основна професія [їм, на відміну від депутатів ВР, дозволена інша зайнятість], повинна винагороджуватися таким чином, щоб вона була відкритою для всіх, незалежно від того, чи були вони до цього часу працівниками, самозайнятими особами або позаштатними професіоналами. Ефективність роботи парламенту дедалі більше залежить від наявності депутатів з усіх сфер життя з усіма видами спеціалізованих знань. Ідея полягає в тому, що краще оплачувані люди не відлякуються від роботи в парламенті перспективою значного зниження заробітку. Винагорода повинна бути однаковою для всіх членів, має захищати їх незалежність і дозволяти їм жити таким чином, як “відповідає важливості їх посади”.

Уряд та парламент мають показати політичну волю і підвищити оклади на політичних посадах, а також вищому управлінському рівню держслужбовців. Для відповіді “наскільки” потрібно дивитися на конкурентів за людські ресурси – в Україні вже давно збирають дані про рівень оплати на основних посадах в приватному секторі. Нижче порівняння фактичної оплати праці держслужбовців з даними по приватному сектору, зібраними Ernst&Young.

 

Тому, так, оклад міністра чи депутата в 100-150 тис. грн. на місяць – це нормально і правильно. Інакше ми будемо бачити в українській політиці лише рантьє або корупціонерів.

Гліб Вишлінський, “Українська правда. Блоги”

ВГОРУ