Законопроєкт № 5599 “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”:

• встановлює ознаки, за наявності яких фізична особа визнається такою, що має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (є олігархом) — зокрема, такою вважається особа, яка одночасно відповідає щонайменше трьом з чотирьох ознак: а) бере участь у політичному житті; б) має значний вплив на засоби масової інформації; в) є кінцевим бенефіціарним власником суб’єкта природної монополії або займає монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному товарному ринку; г) підтверджена вартість активів такої особи перевищує один мільйон прожиткових мінімумів;
• встановлює порядок ухвалення рішення про визнання особи олігархом — рішення приймається Радою національної безпеки і оборони України на підставі подання Кабінету Міністрів України, члена РНБО, Національного банку України, Служби безпеки України або Антимонопольного комітету (АМК) України;
• передбачає ведення Реєстру олігархів Апаратом РНБО;
• встановлює юридичні наслідки включення особи до такого Реєстру, зокрема: а) таким особам забороняється здійснювати внески (прямо або опосередковано через інших осіб) на підтримку політичних партій, а також бути покупцем (бенефіціаром покупця) у процесі приватизації об’єктів великої приватизації; б) такі особи зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому Законом України “Про запобігання корупції”;
• визначає порядок включення та виключення особи з такого Реєстру;
• встановлює обов’язок подання публічним службовцем декларації про контакти  з особою, включеною в Реєстр, або її представником;
• встановлює ознаки бездоганної ділової репутації для покупця;
• передбачає внесення змін до 18 законів: “Про Службу безпеки України”, “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, “Про Раду національної безпеки і оборони України”, “Про Національний банк України”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про політичні партії в Україні”, “Про Центральну виборчу комісію”, “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, “Про центральні органи виконавчої влади”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про Національне антикорупційне бюро України”, “Про запобігання корупції”, “Про прокуратуру”, “Про Рахункову палату”, “Про державну службу”, “Про Державне бюро розслідувань”, “Про Вищу раду правосуддя”, “Про приватизацію державного і комунального майна”;
•  в разі ухвалення вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності і буде діяти протягом десяти років.

Позиція Центру політико-правових реформ

ЦППР визнає потребу в законодавчому обмеженні негативного впливу олігархів на суспільно-політичне життя країни. Створення законодавчих механізмів задля зменшення їхнього надмірного впливу на суспільно-політичні процеси в умовах несталої демократії є запорукою створення стабільних та ефективних політичних інститутів у державі, здійснення належного публічного врядування, забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Однак, законопроєкт № 5599 не досягає поставленої перед ним мети, а аналіз його змісту навпаки демонструє популістичну природу цього документу та імовірність його вибіркового застосування в боротьбі з політичними чи економічними конкурентами.

По-перше, поняття “олігарх”, яким оперує законопроєкт, є некоректним, оскільки  визначення олігархів як осіб, які мають значну економічну АБО політичну вагу в суспільному житті, дозволяє за потреби включити до цієї множини тих, хто фактично не є олігархом у звичному розумінні цього слова. Олігархами в сучасній політології вважаються ті хто, маючи значне багатство, застосовує його для впливу на політичне життя, як правило, з метою здобуття нових економічних переваг для себе. Тому називати олігархом вже в назві закону тих, хто просто має економічну АБО політичну вагу в суспільному житті, означає поширити цей термін на будь-яких представників бізнесу та політичних діячів.

По-друге, конституційність передбаченої законопроєктом системи запобігання надмірному впливу олігархів у майбутньому може бути поставлена під сумнів суб’єктами права на конституційне подання. Експерти ЦППР мають сумніви щодо відповідності змісту статті 7 законопроєкту, яка встановлює правові наслідки включення особи до Реєстру олігархів (заборона вчинення певний дій, а також обов’язок подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) положенням статей 8, 24, 38 та 42 Конституції України. Крім того, заборона для осіб, включених до Реєстру олігархів, здійснювати офіційні внески (прямо або опосередковано через інших осіб) на підтримку політичних партій відповідно до Закону України “Про політичні партії в Україні” не вирішує ні проблему “чорного” фінансування політичних партій поза межами вимог згаданого закону, ні проблему підкупу народних депутатів України, депутатів місцевих рад.

По-третє, алгоритм ухвалення рішення про визнання особи олігархом РНБО на підставі подання КМУ, будь-якого члена РНБО, НБУ, СБУ або АМК України несе в собі ризики зловживання такими повноваженнями та використання їх Президентом для політичних цілей, адже саме Президент формує персональний склад РНБО та вводить в дію рішення, ухвалені РНБО. Законопроєкт передбачає непублічну процедуру розгляду та ухвалення такого рішення РНБО без попереднього інформування особи, щодо якої буде ухвалюватися рішення про її включення в Реєстр олігархів. Таким чином, законопроєкт передбачає розширення повноважень РНБО як координаційного органу з питань національної безпеки і оборони при Президентові України, які до того ж зачіпають права та свободи людини і громадянина.

По-четверте, положення законопроєкту щодо декларації про контакти — під контактом з особою, включеною до Реєстру, розуміється зустріч та розмова (у тому числі проведені он-лайн) будь-якого змісту, крім заходів, вказаних у частині третій статті 8 законопроєкту, — є юридично невизначеними, через що ці положення законопроєкту можуть бути свавільно трактовані і застосовані на практиці. Наприклад, в разі включення до Реєстру олігархів хоча б одного народного депутата України, неодмінно з’явиться питання, в яких випадках народні депутати будуть змушені надавати таку декларацію про контакти, чи навпаки — пленарне засідання Парламенту підпадає під ознаки “офіційних заходів (нарад), ініційованих органами державної влади…”.

Крім того, зміст та обсяг політичної відповідальності, про яку згадується в частині шостій статті 8 законопроєкту (“Порушення обов’язку подання декларації про контакти, передбаченого цією статтею, є підставою для притягнення особи до політичної та (або) дисциплінарної відповідальності”), в контексті цього законопроєкту не розкриваються.

З огляду на викладене, замість ухвалення законопроєкту № 5599 ЦППР закликає Президента та Уряд розробити реформу комплексного характеру, спрямовану на ефективну боротьбу з надмірним негативним політичним впливом олігархів, зокрема:

• вдосконалити законодавство щодо запобігання і боротьби з політичною корупцією, зокрема через ухвалення нової редакції закону “Про політичні партії”, спрямованої на внутрішню демократизацію партій та посилення фінансового нагляду за їхньою діяльністю;
• забезпечити повну прозорість та законність управління державними фінансами;
• реформувати Конституційний Суд України через забезпечення відповідності його суддів двом новим конституційним критеріям — високі моральні якості, визнаний рівень професійності — шляхом проведення чесного конкурсного відбору майбутніх суддів єдиною конкурсною комісією;
• подолати вплив олігархів на судову систему, зокрема через запровадження перевірки чинних членів Вищої ради правосуддя на доброчесність, а також конкурсного відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради правосуддя із залученням на тимчасовій основі міжнародних експертів із вирішальним голосом;
• забезпечити належні процедури добору кадрів на посади вищого корпусу державної служби, які дозволили б призначати незалежних професіоналів;
• зробити реальною відповідальність юридичних осіб за корупційний підкуп, а також запровадити багаторічне позбавлення права обіймати певні посади для осіб, які вчинили корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення;
• остаточно ліквідувати втручання власників у редакційну політику; протидіяти монополізації ЗМІ;
• здійснити інвентаризацію законів, пролобійованих олігархами у попередні роки з метою створення для себе економічних переваг;
• вдосконалити законодавство та практику його застосування щодо гарантування права власності та недопущення рейдерства;
• вжити заходів для розвитку і підтримки (спрощення фінзвітності, дерегуляція тощо) конкурентного бізнесу, який витискав би олігархів із завойованих ними позицій;
• привести антимонопольне законодавство у відповідність із Конституцією України, а також припинити порушення Основного Закону Президентом України в частині призначення заступників Голови та державних уповноважених АМК України; забезпечити незалежність та підконтрольність суспільству АМК України, вдосконалити законодавство у сфері економічної конкуренції, забезпечити притягнення до відповідальності за відповідні порушення;
•  нищити “сірі” податкові схеми, усунути наявні схеми уникнення сплати податків, забезпечити невідворотність покарання за ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та відмивання майна злочинного походження в особливо великих розмірах;
• збільшити встановлений законом розмір завданої злочином шкоди як критерій визначеності підслідності НАБУ з 500 до 5 000 прожиткових мінімумів (понад 10 млн.  грн.) та переглянути перелік суб’єктів, діяння яких підслідні НАБУ (ст. 216 КПК), залишивши у ньому лише топпосадовців (зокрема виключити посадових осіб місцевого самоврядування, інспекторів ВРП та ВККС, військовослужбовців крім тих, які обіймають найвищі посади, керівників суб’єктів великого підприємництва з державної і комунальної власності крім монополістів).

Ці та інші заходи значно краще допоможуть досягнути цілі, яку поставив перед собою законопроєкт № 5599 — подолання конфлікту інтересів, викликаного злиттям політиків, медіа та великого бізнесу, забезпечення національної безпеки України у економічній, політичній та інформаційній сферах, захисту демократії, забезпечення державного суверенітету та уникнення випадків маніпулювання свідомістю громадян умисно спотвореною інформацією задля отримання доступу до ресурсів, належних на праві власності Українському народові.

Джерело: сайт ЦППР