Законопроєкт про адміністративну процедуру встановлює єдиний порядок дій для центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування при взаємодії з громадянами, а також захищає людей від свавільних рішень посадовців. Про це розповів заступник голови правління Центру політико правових реформ Віктор Тимощук в ефірі телеканалу «Рада».

Работа над цим законопроєктом триває ще з 1998 року. Його шість разів вносили на розгляд Верховної Ради, але ухвалили в першому читанні лише у вересні 2020 року. На думку Тимощука, зволікання з ухваленням цього документу відбувається через брак традицій і знань цієї тематики

«В радянський період було інструктивне регулювання — у кожного чиновника була власна інструкція, а питати точку зору людини було необов’язково. Навіть для держав Європи це порівняно нове законодавство: багато країн ухвалювали його лише 20–30 років тому», — пояснює експерт.

Він порівнює законопроєкт про адмінпроцедуру з Кримінально-процесуальним кодексом, який окреслює дії слідчого, судді тощо: «Так і для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування має бути єдиний порядок дій, незалежно від процедури: видаванні паспорта чи ліцензії. Ми прагнемо інтегруватися до Євросоюзу, а там законодавство про адмінпроцедуру є обов’язковим».

Зараз в Україні діють сотні законів, які регулюють питання адміністративної процедури. Але це регулювання фрагментарне та неуніфіковане, наприклад, є різні строки оскарження.

«Зараз адміністративне оскарження вкрай неефективне, адже чиновники захищають свої структури. А цей законопроєкт змінює цю процедуру: органи, які розглядають скарги, можуть створювати апеляційні комісії із залученням представників громадськості. У країнах Європи є гарна практика, коли залучення громадян додає об’єктивності в розгляді скарг», — наводить приклад Тимощук.

Іншим прикладом він наводить скандальні забудови, коли в забудовника можуть бути всі необхідні документи, але люди обурюються тим, що будівництво відбувається в парках або скверах.

«Законопроєкт передбачає, що перед відведенням земельної ділянки під будівництво необхідно запитати думку тих людей, інтереси яких це зачіпає. Тобто не все населення міста, а громадян, які мешкають безпосередньо поблизу запланованого будівництва», — каже заступник голови правління ЦППР.

Тобто законопроєкт передбачає, що при ухваленні будь-якого рішення, яке може негативно вплинути на людину, необхідно повідомити її про це та надати можливість викласти власну позицію.

Також за чинним законодавством подання неповного пакету документів для отримання адміністративної послуги є підставою для відмови.

«Натомість законопроєкт про адмінпроцедуру говорить, що інформацію, якої не вистачає, має отримати сам чиновник (з реєстрів, через запити тощо) або надати можливість особі додати цю інформацію. Тобто логіка полягає в орієнтуванні на ухвалення позитивного для громадянина рішення», — звертає увагу експерт.

Цікаво, що Україна — єдина країна пострадянського простору, крім Росії, яка досі не має законодавства про адміністративну процедуру. Наприклад, у країнах Балтії воно є вже понад 10 років.

А у 2020 році Україна не отримала 6,3 млн євро (200 млн грн) на підтримку реформи держуправління через неухвалення законопроєкту про адмінпроцедуру.

«Євросоюз уже зараз готовий надати 100 млн євро на реформу держуправління, але умовою є ухвалення цього законопроєкту, який зараз перетворився на лакмусовий папірець перебігу цієї реформи», — підсумовує Тимощук.