У Мінкультури заявили, що будуть доопрацьовувати законопроект. Але це не допоможе. Його треба покласти на поличку для історії. У ньому помилкова сама концепція

Поспілкувавшись з колегами, я зрозуміла, що, здається, автори законопроекту про дезінформацію з Міністерства культури, молоді та спорту України (МКМС) так і не захотіли почути головного:

– Розроблений ними проект не можна доробити, перелицювати, добудувати… Його треба просто покласти на поличку для історії. У ньому практично в кожній нормі, визначенні закладені неприйнятні для відкритого суспільства (навіть в період війни із зовнішнім агресором) речі.

Помилковою є сама концепція: боротьба з дезінформацією не може бути боротьбою держави з журналістами, навіть “непрофесійними”. А саме це є, насправді, наріжним каменем запропонованого проекту МКМС. Адже проект де-факто перекладає всю відповідальність (в тому числі, і відповідальність держави за ефективне протистояння інформаційним маніпуляціям) на… звичайних громадян, журналістів і просто “розширювачів інформації”.

Тобто потенційно на будь-якого громадянина країни, що має загальнодоступний аккаунт в будь-який з соцмереж. Навіть горезвісне створення нової “саморегулятивної” організації – з тієї ж опери, так як вона, за задумом МКМС, має боротися із, знову ж таки, журналістами.

А ось ефективних обмежень для можливостей системного поширення дезінформації юридичними особами, країною, що здійснює інформаційну агресію, законопроект пропонує на порядок менше.

Зрозумілий задум: співробітники медіа, залякані можливими санкціями проти них, почнуть, мовляв, самі боротися з… власниками своїх видань, будуть відмовлятися від участі в брудних маніпулятивних спецопераціях і т. д. але, Сорі, і тут у нас за все буде відповідати і платити “маленький українець” – в особі журналістів-блогерів? Крутитися між двома вогнями, законом і власником свого видання. А ще страшніше – якщо між законом, який під дезу може підвести все, що завгодно, руками тією ж державою уповноваженого, що призначається, за інформацією – і бажанням розповісти про непривабливий для влади факт?

А олігархи-власники медіа в гіршому випадку відбудуться штрафом, який для них-то точно не буде непосильним. А для справжніх власників тих медіа, які зареєстровані на фіктивних – де-факто зіц-власників, особливо які там, за поребриком, і просто будуть смішними. Точно так само ніщо їм не завадить відкривати нові і нові телеграм-канали, сайти, на таких же зіц-“козаків”. Ніяка реєстрація: гроші вирішують все! У тому числі, і з кримінальною відповідальністю, не кажучи вже про те, що для деяких з особливо завзятих співробітників “країн”, “ньюз-ванів” та інших саме по собі судове переслідування буде подарунком долі: що може бути краще для піару? Тобто “охолоджуючий” ефект пропонований законопроект матиме зовсім не для тих, хто займається дезінформацією усвідомлено, системно і по-багатому.

– Потрібно починати з чистого аркуша. Як?

Я особисто вважала б оптимальним додати кілька норм до іншого законопроекту – про медіа, який розроблявся в профільному Комітеті Верховної Ради. Що заважає в цьому, комітетському, законопроекті дати оновлені визначення “журналіста”, “масової комунікації” (до речі, а не інформації) – незрозуміло. Як і закласти там же визначення дезінформації, недостовірної інформації, попрацювавши над цими термінами із зовнішніми до МКМС експертами.

Так само і з низкою інших норм, які були б корисні. Наприклад, право на достовірну інформацію, або уповноважений за інформацією, але не в такому збоченому вигляді, як це зараз виписано в проекті МКМС. Або, скажімо, обов’язок державного регулятора реагувати (розглядом і своїми рішеннями) на рішення саморегулятивних журналістських органів … та інші ідеї, які не раз висловлювалися багатьма медіа-експертами, Але або були перевернуті з ніг на голову, або доведені до абсурду в проекті МКМС.

А якщо держава готова всерйоз боротися з інформаційною агресією, то розробляти для цього окремий законопроект не тільки силами МКМС і в турборежимі, а спільно з відповідними органами – СБУ, Міністерством оборони та іншими. І, звичайно ж, з незалежними експертами.

Але добре! Це мої мрії. Я розумію. МКМС все одно буде працювати над своїм законопроектом щодо дезінформації.

– У такому випадку потрібно повернутися в початок процесу – в серпень 2019 року.

Коли, як ми нагадували, міністр Бородянський і його колега Федір Гречанінов зібрали медіа-експертів і попросили їх виписати хвилюючі їх проблеми в нашій сфері. А, мовляв, механізми їх вирішення МКМС запропонує сам. Власне, так і далі відбувалися зустрічі з експертами: представники МКМС озвучували свої ідеї, і перевіряли реакцію на них. Ідей від самих експертів не приймалося.

Однак тепер, коли всі ми і МКМС побачили жорстко негативну в цілому суспільну реакцію на той продукт, який в такий час був “випечений”, потрібно радикально поміняти підхід.

Тепер МКМС, держава повинна озвучити, які проблеми вона хоче вирішити в галузі масової комунікації, інформаційної безпеки. І, нарешті, послухати ідеї, якими механізмами ці проблеми можна вирішувати від незалежних експертів. І потім в дискусіях прийти до консенсусу. І спільно підготувати новий законопроект.

Тобто нам потрібен компетентний підхід до проблематики. Цей компетентний підхід може забезпечити тільки Синергія зусиль співробітників МКМС і незалежних експертів, причому не тільки з області медіа, а й стратегічних комунікацій, інформаційної безпеки.

Наталія Лигачова, голова Детектор-медіа, для Ліга.Бизнес