Реанімаційний Пакет Реформ > Новини > Колонки > Закон про адмінпроцедуру. Що змінюється для громадян?

Закон про адмінпроцедуру. Що змінюється для громадян?

16 листопада відбулося історичне засідання Верховної Ради. Нарешті за понад 20 років роботи, Україні таки вдалося прийняти вкрай важливий закон – “Про адміністративну процедуру” (далі – ЗАП). 

Він передбачає уніфіковані правила відносин громадян із державою – замість десятків розрізнених та суперечливих Законів, що мають місце сьогодні. Зокрема, це і адміністративні послуги (отримання паспорта, дозволу, ліцензії), і інспекційні перевірки. 

Різні уряди ініціювали прийняття такого закону, вносили відповідні законопроекти, але без успіху. Не вистачало чи то політичної волі, чи то розуміння потреби такого закону. 

Як наслідок, Україна залишалась єдиною в Європі країною (не враховуючи РФ), яка не мала правового регулювання загальної адміністративної процедури.

Однак тепер все має змінитися на краще. 

В чому ж суть цього закону? Закон про адмінпроцедуру – це як аналоги процесуальних кодексів в судах, але для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. 

Один такий закон поступово дозволяє замінити різні порядки у десятках інших законів. 

Спільні процедурні положення викладаються в одному акті. Натомість окремі закони містять, у разі потреби, лише особливості для певних категорій справ. Таке правове поле є легшим і для звичайного громадянина, і для іноземного інвестора, і для самої публічної адміністрації. А в Україні це  “поле ” – просто велика прогалина.

Для ілюстрації наведу приклад з життя мого рідного дядька.

У березні 2009 року пенсіонеру-чорнобильцю у відділені банку без пояснень виплатили втричі меншу пенсію. Пенсіонер сам пішов до пенсійного фонду (ПФУ) з’ясувати, що сталося.

Виявилося, йому змінили вид пенсії, з чорнобильської на звичайну (бо він був ліквідатором не з 1 по 30 число одного місяця, а з 15 по 15). Це було наслідком перевірки  “зверху ” в місцевому підрозділі ПФУ.

Свавілля ситуації, з погляду процедури, полягає в тому, що людині:

  1. навіть не повідомили, що її пенсію переглядають і для цього є якісь підстави;
  2. не забезпечили права бути вислуханою та права доступу до матеріалів справи. Адже особа могла чи сама чи з представником тут цілком пояснити абсурдність ситуації;
  3. ПФУ навіть не повідомив людину про ухвалене рішення та його обґрунтування. Тобто людина дізналася про негативне рішення пост-фактум, і далі пішли суди …

Українське законодавство й досі таке. ЗАП це змінює (через рік): не можна прийняти негативне рішення щодо особи, на залучаючи її до справи, і не забезпечуючи право бути вислуханою. Треба надати доступ до матеріалів справи. Також треба обґрунтовувати негативні акти і зазначати порядок його оскарження. 

Отже, позитивами новелами закону про адмінпроцедуру щонайменше є:

Закон  “Про адміністративну процедуру ” надає переваги і для самої влади, для доброчесних службовців. Адже службовця не можна буде змусити прийняти таємне і незаконне рішення, якщо необхідно пройти інклюзивну процедуру.

Отже, основу для нових, цивілізованих відносин між громадянами і державою закладено! Але попереду ще багато роботи для належної реалізації цього Закону.

Віктор Тимощук, експерт Центру політико-правових реформ, для УП

ВГОРУ