Реанімаційний Пакет Реформ > Новини > Інтерв'ю > Захист та податкові новації у країні волонтерів: Україна впроваджує важливі зміни
«Зараз в Україні об’єктивно кожен волонтер», — каже Наталія Повтарь, юристка у сфері законодавства для діяльності ОГС, Центр демократії та верховенства права.
Дійсно, з перших днів повномасштабної війни велика кількість людей, а дехто й вперше, стали волонтерами та волонтерками по всій Україні. Евакуація, збір та надання гуманітарної допомоги, облаштування притулків для вимушених переселенців — часто така волонтерська діяльність відбувається у співпраці з неприбутковими організаціями, але сьогодні тисячі людей з власної ініціативи допомагають іншим, і часто, ризикуючи своїм життям. На жаль, маємо чимало історій, коли волонтери та волонтерки, намагаючись врятувати інших, гинули або отримували важкі поранення.
Що сьогодні не так із захистом волонтерів в українському законодавстві та на які позитивні зміни уже скоро можна очікувати — про це Європейському Простору розповіла Наталія Повтарь, юристка Центру демократії та верховенства права.
Громадська організація спільно із партнерами консорціуму ОГС, куди входять ІСАР «Єднання» та Український незалежний центр політичних досліджень, та благодійними організаціями, зокрема, БО «Карітас України», БФ «Таблеточки» та БФ «Крила Надії», підготувала законопроєкти, які вносять важливі зміни у волонтерську діяльність.
Сьогодні Закон України «Про волонтерську діяльність» визначає, що волонтером може бути особа, яка здійснює діяльність як індивідуальну, так і в співпраці з неприбутковою організацією — громадською, благодійною чи іншими видами неприбуткових організацій, в тому числі з органами місцевого самоврядування.
Загалом, як такого статусу волонтера немає та не може бути, але є певні ключові аспекти, які б варто волонтеру брати до уваги та враховувати при співпраці — щоб максимально було зрозуміло, що це стосунки організації й волонтера, який долучається до її роботи.
Законодавство передбачає цей вид співпраці на підставі «Договору про провадження волонтерської діяльності». Тобто, фізична особа укладає договір з неприбутковою організацією та реалізує той чи інший напрям волонтерської діяльності. Це є правильний підхід, який дозволяє задокументувати цю форму волонтерської співпраці — людини й організації. Водночас законодавство не виключає можливість здійснення волонтерської діяльності індивідуально. Однак якщо ми говоримо про певні можливості підтвердження того, що людина є волонтером, то це може бути договір з неприбутковою організацією, посвідчення волонтера, яке може надати неприбуткова організація для провадження волонтерської діяльності.
Індивідуальне волонтерство здійснюється людиною за її власним бажанням, на власний ризик. Це може бути діяльність, спрямована на допомогу фізичній особі або ж на допомогу конкретному підрозділу. Тоді так само може укладатися договір про надання волонтерської допомоги — про те, що людина бере на себе зобов’язання перед підрозділом чи певною організацією, яку бере під свою опіку, наприклад, дитячий виховний заклад. Це один формат індивідуального волонтерства.
Коли йдеться про індивідуальне волонтерство, то існує менше можливостей документально підтвердити факт волонтерської діяльності. Тут до уваги будуть братися свідчення людей чи фотодокази. Тобто, підхід зовсім інший — більше кейс-орієнтований.
Що стосується компенсацій, на які можуть претендувати волонтери, які постраждали внаслідок здійснення своєї волонтерської діяльності, то рішення про надання допомоги, передбаченої Законом України «Про волонтерську діяльність», приймається спеціальною комісією. Кожна ситуація розглядається окремо, і рішення ухвалюється, виходячи з наявної інформації, доказової бази, підтверджуючих документів, фотодоказів тощо. Але якщо говорити про можливості на рівні превенції, на рівні правильного підходу в організації роботи, то звичайно, це укладення договору та максимально повне розкриття в договорі всіх умов співпраці неприбуткової організації з волонтером. І це найкращий підхід, який може бути застосований.
Питання запровадження якогось загальнодержавного реєстру волонтерів періодично виникає та актуалізується, але коли ми доходимо до експертної дискусії, то виглядає, що це практично неможливий в імплементації механізм. Тим більше зараз, коли важко сказати, хто реально в цій країні не волонтерить. Із моїх колег хтось так і казав, зараз в Україні об’єктивно кожен волонтер.
У Законі України «Про волонтерську діяльність» визначено, що волонтерська діяльність — це добровільна неприбуткова діяльність фізичної особи на користь іншої фізичної чи юридичної особи. Якщо говорити про таке визначення, то реально — хто з нас нині не підпадає під це? Можна, звичайно, відштовхуватися від критерію довготерміновості та системності роботи людини у волонтерській сфері, у співпраці з неприбутковою організацією, але тут радше йдеться про обов’язковість і про рекомендацію укладення договорів.
Ми наголошуємо на договорах, але якщо волонтерська діяльність не займає надто багато часу, або ж якщо це не пов’язана з ризиком для здоров’я та життя діяльність, то можете не бачити необхідності в укладенні договору. Однак якщо йдеться про вашу системну роботу — ви досить часто їздите в зону активних бойових дій з волонтерською допомогою, то це об’єктивно ситуація, в якій мав би бути укладений договір. Ваша волонтерська діяльність в такому випадку має бути максимально задокументована, бо тут є ризики.
Закон України «Про волонтерську діяльність» визначає перелік випадків, коли договір про провадження волонтерської діяльності має укладатися обов’язково.
Я вважаю найважливішим випадком для обов’язкового укладення договору — бажання волонтера. Якщо ви хочете укладення договору, то вже немає значення, на скільки годин ви залучаєтеся та до якого виду діяльності. Мова йде про реалізацію права особи на визначеність. На мою думку, чим поширенішою буде практика укладення договорів з волонтерами, тим краще.
Законопроєкти №7363 та №7364 були ініційовані представниками організацій громадянського суспільства. Разом з колегами з Центру демократії та верховенства права ми напрацювали тексти змін цих двох законопроєктів, які були надалі зареєстровані.
Сьогодні законопроєкт №7363 готовий до голосування у другому читанні — вже готова порівняльна таблиця, є позитивний висновок головного комітету щодо включення законопроєкту до порядку денного для того, щоб він вже голосувався в другому читанні.
Законопроєкт №7364, який передбачає зміни до Податкового Кодексу України та покращення податкових умов для розвитку волонтерського руху в Україні, також проголосований у першому читанні. В даний період ми працюємо над порівняльною таблицею до другого читання. Зараз цей законопроєкт перебуває на етапі доопрацювання. Тобто, законопроєкт №7363 вже доопрацьований та готовий до другого читання, а №7364 ми доопрацьовуємо до другого читання.
№7363 — це проєкт змін до спеціального закону — Закону України «Про волонтерську діяльність». Він передбачає розширення напрямів волонтерської діяльності, зокрема, додається напрям з надання допомоги у післявоєнному відновленні України та ще декілька подібних напрямів. Також додалися напрями волонтерської діяльності, які спрямовані на захист та допомогу тваринам, тощо.
Загалом, мова йде не лише про напрями, які дуже пов’язані з повномасштабною війною в Україні, але й ті, на які раніше був запит, про що зазначали представники ОГС. Наприклад, пропонується заповнити закон нормою про можливість здійснення волонтерської діяльності онлайн — умови пандемії актуалізували це питання для багатьох. Тобто, був такий запит, і ми його також врахували.
Ще однією важливою новацією, яку ми пропонуємо, є розширення Статті 6 до Закону України «Про волонтерську діяльність». Це стаття, яка якраз визначає порядок надання допомоги волонтерам, які постраждали внаслідок здійснення волонтерської діяльності для забезпечення оборони України. Зараз Стаття 6 діє для волонтерів, постраждалих в Донецькій та Луганській областях, і так виписані положення багатьох законодавчих актів через ситуацію, яка в Україні вже 9 рік відбувається. А зараз в нашому законопроєкті №7363 ми говоримо про необхідність розширення норми: щоб вона діяла на всю територію України, щоб всі волонтери, які постраждали під час волонтерської діяльності для забезпечення оборони України, незалежно від регіону України, де здійснювалася така діяльність, мали право розраховувати на фінансову допомогу держави. А саме на одноразову допомогу, можливість надання якої передбачає саме Закон України «Про волонтерську діяльність».
Ще важлива норма, яку ми закладаємо на перспективу — це можливість розробки та впровадження загальнодержавних цільових програм з підтримки розвитку волонтерства. Це норма, як ми сподіваємося, стане передумовою для того, щоб ми вже надалі у співпраці з ЦОВами напрацювали необхідні проєкти рішень, щоб держава системно працювала для розвитку волонтерського руху в Україні, щоб волонтери були кваліфікованими, щоб вони реально могли надавати допомогу.
Також у законопроєкті №7363 передбачаємо, що діти до 14 років зможуть волонтерити спільно з батьками чи піклувальниками. Нинішні норми Закону України «Про волонтерську діяльність» визначають можливість здійснення волонтерської діяльності починаючи з 14 річного віку. Але ж ми бачимо, яка зараз ситуація в країні — до волонтерської діяльності залучені абсолютно всі. Тому пропонуємо саме такий варіант — можливість долучення до волонтерської діяльності спільно з батьками, щоб не йшлося про порушення прав дитини тощо. Адже, мова йде про волонтерський рух, до якого сьогодні залучені і малолітні. Сподіваюся, що ця норма також буде підтримана у Верховній Раді.
Крім того, у змінах пропонуємо укладення обов’язкового письмового договору, який би визначав умови відшкодування витрат, пов’язаних з наданням волонтерської допомоги. Ця норма якраз перекликається зі змінами, які пропонуємо до Податкового Кодексу України у законопроекті №7364. Тому вони і пов’язані. Так, пропонуємо звільнити від оподаткування компенсаційні витрати, пов’язані з наданням волонтерської допомоги. Йдеться про те, що мають неоподатковуватися витрати організацій, які залучають волонтерів, а саме — витрати на медичний огляд, щеплення, відрядження, проїзд, харчування чи проживання волонтера при здійсненні волонтерської діяльності. Зараз маємо наступну ситуацію: стаття 11 Закону України «Про волонтерську діяльність» визначає і перелік витрат, які можуть бути компенсовані волонтеру, і те, що такі витрати не мають оподатковуватися. Але головним в питаннях оподаткування є Податковий Кодекс України. Щоб ці витрати були реально звільнені від оподаткування, податком на доходи фізичних осіб, то потрібно провести відповідні зміни до Податкового Кодексу. Ми вирішуємо це питання законопроектом №7364.
Також пропонуємо не оподатковувати компенсаційні витрати, пов’язані з участю, зокрема й волонтерів, у заходах, які організовують громадські чи благодійні організації. Тобто, є витрати, які пов’язані не лише з наданням волонтерської допомоги, проїздом до місця здійснення волонтерської діяльності, а з тим, що волонтер має навчатися, отримувати кваліфікацію для реалізації волонтерської діяльності. Ми пропонуємо, щоб витрати, пов’язані з участю в подібних заходах, також не оподатковувалися. Це найголовніші зміни, які ми пропонуємо.
Законопроєкт № 7454, який ініціювали депутати, є також дуже важливим — він передбачає зміни, подібні до тих, які ми пропонуємо до Статті 6 Закону України «Про волонтерську діяльність».
Зокрема, йдеться про розширення норм у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо волонтерів, які отримали інвалідність та для сімей загиблих волонтерів — тепер норми поширюються на волонтерів по всій території України, а не лише на осіб, які здійснювали діяльність в Донецькій та Луганській областях.
Запропонованими змінами розширено положення діючих законодавчих актів для того, аби покривати більший перелік випадків. У цьому законопроєкті йдеться про інші соціальні гарантії для постраждалих. Якщо законопроєкт №7363 стосується надання одноразової допомоги, то №7454 — це більше про системні питання, про соціальні гарантії для волонтерів, які отримали інвалідність саме внаслідок здійснення волонтерської діяльності на території ведення активних бойових дій. Йдеться про розширення дії конкретних норм закону.
Дуже багато законодавчих актів в Україні розроблялися під ту ситуацію, яка в Україні була до 24 лютого цього року. Дуже багато формулювань були виписані під Донецьку та Луганську область — під зону дії АТО чи ООС. І таких законодавчих актів зараз багато. Важко все врахувати в цьому режимі, який зараз маємо. Тому ці зміни імплементуються поступово. Наприклад, ми, працюючи саме з темою волонтерства, пропонуємо свої зміни до Закону України «Про волонтерську діяльність», а нардепи, намагаються врегулювати питання в інших законодавчих актах.
Що стосується статусу законопроєкту №7454 — то він ще не проголосований у першому читанні.
Законопроєкт №7363 готовий до другого читання, а №7364 — на етапі погоджень. Так, не всі пропозиції сприймаються, десь ведеться дискусія, але в будь-якому випадку ще зарано говорити, чи все буде так, як очікуємо. Схоже, що більшість наших пропозицій буде імплементована. Очікуємо, що все буде добре з цими законопроєктами, що вони будуть голосуватися разом, бо вони пов’язані.
У нас вийшла безпрецедентно хороша комунікація під час роботи над законопроєктами — з ЦОВами, з депутатським корпусом. Всі сторони долучалися, всі були активними учасниками та максимально відкриті до співпраці — Мінсоцполітики, Мінмолодьспорту, Мінветеранів, Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики.
Працюючи у сфері адвокації, можу сказати, що це гарний приклад того, що за бажання можна одне одного почути навіть маючи різні позиції в питаннях, і рухатися до того, щоб зміни були впроваджені. Це був непростий процес, але він вийшов досить конструктивним.
У роботі над законопроєктами зі сторони громадського сектору працювали не лише партнери з консорціуму (Ред. — з 2019 року Консорціумом ОГС — Isar Ednannia, Український незалежний центр політичних досліджень, Центр демократії та верховенства права — реалізує проєкт “Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України”). Долучалися також благодійна організація «Карітас України», благодійні фонди «Таблеточки», «Крила Надії» та інші організації громадянського суспільства.
