Експерти Центру політико-правових реформ виявили в законопроекті про КСУ істотні недоліки.

Законопроект “Про Конституційний Суд України“  № 5336-1 був підготовлений врамках діяльності Ради з питаньсудової реформи, внесений впарламент 17 листопада 2016року і прийнятий у першомучитанні 10 лютого 2017 року.Головною метою реформиконституційного судочинства єпосилення незалежностіКонституційного Суду іпідвищення його авторитету всуспільстві і державі зарадивиконання його основного завдання – забезпечити верховенство Конституції України.

Конституційне судочинство в Україні залишається сьогодні вкрай слабким і неефективним. У 2015 році КСУ прийняв 7 рішень, кожне з яких коштувало суспільству 8 млн. 432 тис. гривень. У 2016 році Конституційний Суд прийняв 8 рішень, кожне з яких коштувало суспільству вже 9 млн. 361 тис. гривень. Протягом 20 років функціонування Конституційного Суду владі траплялося блокувати його роботу повністю, втручатися в його діяльність, використовувати його для узурпації влади. В результаті цього зараз наше суспільство має політично залежний, професійно слабкий і в цілому неефективний Конституційний Суд.

Для вирішення проблем нинішнього конституційного судочинства в проекті закону врамках парламентської процедури його розгляду повинні бути істотно розвинені такінапрямки.

1. Врегулювання в законі (а не в підзаконних актах) порядку конкурсного відбору кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України з метою обмеження політичного розсуду при призначенні суддів КСУ.

Зараз проект нівелює конституційну новелу щодо конкурсного відбору кандидатів на посади суддів КСУ, фактично вводячи псевдоконкурси (див. ст. 12-15 проекту і ч.3 ст. 148 Конституції). Проект не обумовлює повний порядок проведення конкурсного відбору суддів КСУ на рівні закону, як того вимагають нові положення Конституції. Цей порядок віддається на розсуд суб’єктів формування КСУ (Парламент, президент, З’їзд суддів), які можуть обумовити його в підзаконних актах. До всього, кожен з них ще й самостійно сформує для себе конкурсні комісії. При такому підході сподіватися на зниження ролі політичних мотивів при призначенні суддів КСУ було б дивно.

2. Недопущення звуження конституційного регулювання інституту конституційної скарги.

Багато надій покладається на новий інститут конституційної скарги як засіб захисту конституційних прав окремих суб’єктів. Цей інститут ще не запрацював, а законопроект вже передбачає обмеження доступу до конституційного судочинства. Юридичні особи публічного права, зокрема, органи місцевого самоврядування, згідно з ним не мають права на конституційну скаргу, хоча ч.3 ст. 55 і ст. 151-1 Конституції такої заборони не містять і взагалі не передбачає можливість обмеження цього права в якому б то не було законі. Судячи з законопроекту, проголошений політичний курс на децентралізацію проводити в життя ніхто не збирається

3. Потрібна чітка вказівка ​​в законі підстав для звільнення судді Конституційного Суду, а саме визначення того, що є істотним дисциплінарним проступком і грубим або систематичним нехтуванням своїми обов’язками суддею Конституційного Суду.

Однією з найганебніших практик в історії конституційного судочинства в Україні було звільнення суддів КСУ з формулюванням “за порушення присяги” без будь-якого пояснення і обгрунтування такого рішення. Саме тому конституційні новели спрямовані на чітке врегулювання підстав для звільнення і припинення повноважень конституційних суддів. Відсутність в законопроекті навіть приблизного визначення того, що є “істотним дисциплінарним проступком, грубим або систематичним нехтуванням своїми обов’язками суддею Конституційного Суду”, за яке можна звільнити суддю з посади, залишає широкі можливості для маніпуляцій.

4. Процедури розгляду в КСУ конституційних подань, звернень і скарг повинні бути максимально докладно обговорені в самому законі, а не в актах Конституційного Суду.

Положення законопроекту в частині врегулювання процесу розгляду конституційних звернень містять багато відсилань до Правил процедури розгляду справ КСУ і Регламенту КСУ. Ці акти приймаються безпосередньо самим Конституційним Судом. Процедура розгляду має найважливіше значення для забезпечення верховенства Конституції, захисту прав і свобод осіб, отже, повинна бути врегульована на рівні саме закону.

5. Встановлення чітких термінів розгляду конституційних подань, звернень, скарг.

Терміни розгляду справ Конституційним Судом встановлюється не з дня реєстрації звернення суб’єктів до Суду, а з дня призначення судді-доповідача. Залишається неврегульованим те, в який термін з дня звернення суб’єкта до Суду Долд бути призначений суддя-доповідач. Людей, які покладають на КСУ захист своїх прав, цікавить в першу чергу термін розгляду судом їх справи з моменту звернення, а не з якогось з етапів розгляду, передбачених процедурою.

6. Зменшення ролі Голови Конституційного Суду в розподілі справ і визначенні дати розгляду справи.

Зараз Голова КСУ має можливість на свій розсуд розподіляти справи між суддями Конституційного Суду, керуючись при цьому, наприклад, політичними мотивами. Також Голова має можливість призначати дату розгляду кожної конкретної справи на свій розсуд. Це використовується політичними силами для того, щоб чинити тиск на роботу КСУ. Для посилення незалежності Суду, ці елементи процедури необхідно максимально автоматизувати.

7. Підвищення статусу Керівника Секретаріату Конституційного Суду України та приведення порядку його призначення у відповідність з новим Законом “Про державну службу“.

Реформа державної служби передбачає конкурсний відбір на посади державних службовців категорії “А”, в яку повинен підпадати і Керівник Секретаріату КСУ. Однак проект помилково виводить Керівника Секретаріату КСУ і його заступників з-під дії Закону “Про державну службу”. Це робить того, хто обіймає цю посаду, вкрай залежним від Голови КСУ і від самого Суду. Також проект не містить визначення повноважень Керівника Секретаріату і змішує сферу його відповідальності зі сферою відповідальності Голови Суду.

8. Гарантії прозорості та відкритості діяльності Конституційного Суду.

Законопроект містить положення про відкритість пленарних засідань Суду, проте на інші засідання і на спеціальні засідання суду принцип відкритості чомусь не поширюється. При цьому на таких засіданнях можуть розглядатися питання, які мають велику суспільну значимість. Також проект звужує (навіть у порівнянні з сьогоднішньою практикою) обсяг інформації, яку Конституційний Суд зобов’язаний оприлюднити. Так, в цьому переліку відсутні тексти конституційних подань, звернень, скарг; повідомлення про порядок денний засідань сенатів і колегій; постанови суду; забезпечувальні накази; постанови суду про відкриття конституційного провадження у справі, про відмову у відкритті конституційного провадження у справі і про закриття конституційного провадження у справі.

Центр політико-правових реформ вважає за необхідне при прийнятті парламентом законопроекту “Про Конституційний Суд України” врахувати викладені вище поправки.