Юлія Кириченко для Ліга.Новости
За результатами внутрішнього експертного опитування в межах громадської ініціативи Реанімаційний пакет реформ найбільш провальними реформами в України є виборчата поруч з нею конституційна (в аспекті реформи владного трикутника парламент-уряд-президент).
Що це означає?
Політики не хочуть змінювати правила політичної гри, які були встановлені в період узурпації влади та призвели до Революції Гідності. Так, відразу після Революції парламент ще VII-го скликання спромігся, як тимчасовий захід, в політико-правовий спосіб повернутися до редакції Конституції 2004 року. При цьому було чітко зазначено невідкладну необхідність зміни Конституції в частині вдосконалення владного механізму в конституційний спосіб.
Що ж зробив післямайданівський склад парламенту в цих сферах? Нічого.
Парламент не спромігся навіть почати обговорювати конституційну реформу за власної ініціативи, а виборчу реформу відверто саботує. Єдине, парламент був щедрим на обіцянки це зробити. Так, п’ять з шести фракцій обіцяли провести виборчу реформу. Для зміни виборчої системи для наступних чергових парламентських виборів часу залишається обмаль – фактично осінь 2017-го.
Проте аналіз просування виборчої реформи в парламенті свідчить про відсутність намірів виконувати свої обіцянки:
Але ми мусимо дотиснути парламент, щоб змінити законодавство щодо парламентських виборів, інакше можна отримати гальмування та повернення до старих практик в усіх інших сферах нашого життя.
В експертному середовищі сформувалася позиція, що необхідним є:
Розглянемо детально законопроекти щодо виборчої реформи, які зареєстровано в парламенті, в аспекті сформульованих напрямків удосконалення виборчого законодавства в інтересах суспільства.
Проаналізуємо, який з законопроектів найбільш відповідає вказаним рекомендаціям.
В парламенті нині знаходяться 5 законопроектів щодо парламентських виборів, три з яких є проектами виборчих законів та внесені в 2014 році: № 1068 (Ю.Мірошниченко), № 1068-1(фракція Батьківщини), № 1068-2 (В.Чумак. Н.Агафонова, Н.Новак, П.Різаненко, Л.Ємець); та два проекти виборчих кодексів, внесених в 2015 році: № 3112 (В.Писаренко) та № 3112-1 (А.Парубій, О.Черненко, Л.Ємець).
З усіх зареєстрованих на сьогодні законопроектів пропорційну виборчу систему з відкритими/напіввідкритими списками впроваджують виключно законопроекти №1068-2 та №3112-1.
Законопроект №1068 передбачає введення пропорційної виборчої системи із закритими списками політичних партій та блоків. Виборець не матиме змоги встановлювати черговість кандидатів у списку політичної партії, оскільки така черговість встановлюватиметься на відповідному з’їзді партії, блоку. Також даний законопроект не передбачає самовисування кандидатів у народні депутати та встановлює низький виборчий бар’єр в 1%. За схожою виборчою системою відбувалися парламентські вибори в 2006 та 2007 роках, які не привели до якісного оновлення політичних еліт.
Законопроект №1068-1, в свою чергу, передбачає пропорційну виборчу систему із голосуванням за закриті списки та закріпленням кандидатів за територіальними округами. Так само не передбачається самовисування кандидатів у народні депутати, але, на відміну від законопроекту №1068, не передбачено висування кандидатів від блоків. Виборчий бар’єр для розподілу мандатів політичними партіями встановлюється в розмірі 5% голосів виборців. Також важливо зауважити, що вказаний законопроект передбачає можливість політичної партії змінювати черговість кандидатів у виборчому списку (окрім перших десяти) на власний розсуд вже після дня голосування. Схоже положення вже є в національному законодавстві та оскаржується в Конституційному суді України, як таке, що суперечить Конституції України.
Наявний в парламенті проект Виборчого кодексу №3112 впроваджує пропорційну виборчу систему із висуванням у кожному окрузі лише одного кандидата від партії. Лише партії мають право висувати кандидатів на парламентські вибори. Політична партія має сформувати загальнодержавний список, в якому кожен кандидат має бути закріплений за окремим виборчим округом. Виборчий бар’єр для розподілу мандатів політичними партіями встановлюється в розмірі 3% голосів виборців. Даний законопроект встановлює особливий вид пропорційної виборчої системи, який не можна віднести до пропорційної виборчої системи з відкритими списками.
Законопроект №3112-1 є своєрідною “реінкарнацією” проекту Виборчого кодексу №4234-1 від 14.04.2009, поданого на той момент народним депутатом Юрієм Ключковським, який входить до авторського колективу законопроектів №3112-1 та №1068-2.
На сьогодні ухвалення Виборчого кодексу є майже нереальним та розглядається як майбутній наступний крок на шляху пошуку створення ідеального виборчого законодавства для України.
Законопроект №1068-2 передбачає створення виборчих регіонів, які формуватимуться за принципами областей та враховуватимуть особливості м. Києва, Дніпропетровської області, тимчасово окупованих територій (в розумінні ст. 3 закону №1207-VII від 15.04.2014 р.). Виключно партії мають можливість висувати кандидатів на парламентські вибори шляхом формування двох видів списків – загальнодержавного та регіональних. Партія має включити кожного з кандидатів, що фігурують в загальнодержавному списку, до одного з регіональних, кожен з яких має включати щонайменше 5 кандидатів, двоє з яких мають бути представниками однієї статі (гендерна квота). Виборці голосуватимуть за партію та за її кандидата в регіональному виборчому списку, і у випадку отримання партією 3% голосів виборців мають право на отримання депутатських мандатів. Черговість депутатів, які отримують мандати за списком окремої політичної партії, встановлюється за механізмом, де визначальним є кількість голосів, яку отримав кожен з кандидатів. Також законопроект №1068-2 передбачає обмеження теле- та радіореклами. Обмеження реклами партій приведе до більш усвідомленого вибору громадян на підставі ідей і змістів, а не за рахунок несвідомого зомбування через політичну рекламу за допомогою маркетингових методів. Телебачення і радіо мають формувати політичні вподобання виборців шляхом проведення змістовних дебатів між представниками політичних партій.
Отже, лише законопроекти №1068-2 та №3112-1 встановлюють пропорційну виборчу систему з відкритими/напіввідкритими виборчими списками. При цьому, як зазначалося, ухвалення Виборчого кодексу №3112-1 є нереальним.
Враховуючи вищевикладене, закликаємо парламент терміново повернутися до виборчої реформи та встановити пропорційну виборчу систему з голосуванням у регіональних округах для парламентських виборів. Для цього доцільно підтримати законопроект №1068-2 з подальшим доопрацюванням до другого читання або невідкладно вийти на новий узгоджений парламентськими фракціями законопроект, який буде встановлювати пропорційну виборчу систему з голосуванням у регіональних округах та відкритими/напіввідкритими списками.
При цьому необхідно усвідомлювати, що разом зі зміною виборчої системи важливо уніфікувати процедурні положення виборчих законів, ввести пропорційні санкції за порушення у виборчій сфері та забезпечити невідворотність покарання, істотно обмежити або заборонити теле- та радіорекламу політичних партій та рекламу на зовнішніх носіях, реформувати Центральну виборчу комісію та підвищити професіоналізм членів нижчих виборчих комісій.
P.S. Наразі стан справ у виборчій реформ уособлює нелегітимний склад ЦВК часів “легітимного”.