Реанімаційний Пакет Реформ > Новини > Колонки > Як зупинити корозію правосуддя

Як зупинити корозію правосуддя

Позначки:

 

Рейдерство повертається. Останні кілька місяців суди продукують рішення, свавільність яких очевидна навіть неюристу. Тепер об’єктом рейдерства, крім бізнесу, стали й державні органи.

Баришівський районний суд Київської області за заявою громадянки, рейс якої начебто відтермінували, зупиняє дію ліцензії нової авіакомпанії-лоукостера SkyUp. Якби рішення виконали, то постраждав би не лише перевізник, а й тисячі пасажирів, чиї рейси б скасували. Виграли б конкуренти.

Водночас той же Баришівський районний суд забороняє першій заступниці голови Національного банку здійснювати повноваження у справі за позовом про спростування недостовірної інформації.

Суворовський районний суд Одеської області, у цивільній (!) справі про спростування недостовірної інформації, забороняє Вищій кваліфікаційній комісії суддів проводити кваліфікаційне оцінювання. А раніше Окружний адміністративний суд м. Києва відсторонив від здійснення повноважень голову Вищої кваліфікаційної комісії суддів і його заступника. Натомість у політичні ігри з іншого боку включився і новий Верховний Суд, який у першій інстанції заборонив членам комісії ухилятися від здійснення повноважень.

Усі рішення приймалися як ухвали про забезпечення позову. На відміну від рішення за наслідками розгляду всієї справи, така ухвала може прийматися без виклику сторін і має виконуватися негайно та незалежно від факту оскарження. Хоча вона і діє тимчасово – на час розгляду справи – але розгляд можна розтягувати на такий термін, поки від ухвали хтось отримуватиме вигоду.

Як наслідок залежності

Але ці справи об’єднує не лише однаковий почерк. Схоже, юридична команда, яка обслуговувала Віктора Януковича і решту, розправила крила.

Усі такі рішення є наслідком залежності суддів від політиків та олігархів. Ще у 2015 році соціологічні заміри думки населення показали: корупція і залежність суддів є головними проблемами, які викликають зневіру в судах.

Тодішній президент Петро Порошенко ініціював і забезпечив прийняття в Парламенті судової реформи, яка мала б очистити і оновити суддівський корпус, зробити суддів незалежними.

На перший погляд реформа прогресивна. Завдяки змінам до Конституції у 2016 році Президента і Парламент усунули від вирішення питань кар’єри судді та звільнення суддів з посад. Вдалося звузити обсяг суддівської недоторканності, запровадити конкурси на суддівські посади та кваліфікаційне оцінювання суддів для підтвердження відповідності займаній посаді. До оцінювання залучили Громадську раду доброчесності, щоправда, з мізерними повноваженнями, тому помітно вплинути на результат реформи її члени не змогли.

Ілюзія очищення

Що з того вийшло? Схоже, незалежний суд не був в планах команди Порошенка, бо довірив він реалізовувати реформу Вищій кваліфікаційній комісії суддів і Вищій раді правосуддя. Це органи з людьми, які робили і продовжують робити все, аби лише імітувати зміни, а насправді зберегти все як є. Вони були чутливими до побажань Адміністрації Президента, за що почали отримувати найвищі заробітні плати в державних органах. Окремі вибіркові звільнення мали створити ілюзію очищення суддівського корпусу, якою насправді прикривали діяльність з керуванням суддями.

Особлива разова процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, яка мала призвести до звільнення з посад некомпетентних, корумпованих і непорядних осіб, лише закріпила переважну більшість таких суддів на посадах. В обмін на прислужництво і лояльність політичній владі. Навіть психологічні тести використовувалися для збереження лояльних суддів і відсіву тих, хто міг стати змінотворцем.

З понад 2 700 суддів, які пройшли оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів (це майже половина усіх чинних суддів, щодо інших – оцінювання триває), до звільнення рекомендовано трохи більше півтораста – 6 відсотків. Лише 16 суддів (0,5%) звільнили за наслідками оцінювання. Інші «забраковані» – або продовжують працювати, бо їх ніхто не поспішає звільняти, або ж пішли у почесну відставку з довічним грошовим забезпеченням.

Адже переважну більшість висновків Громадської ради доброчесності ігнорували. У складі суддів створеного під час реформи нового Верховного Суду четверта частина – це особи з негативними висновками від цієї Ради. Щоправда, суддями нового Верховного Суду змогли стати і науковці, і адвокати – теж приблизно четверта частина. Дехто намагається проводити зміни, але через більшість вихідців із суддівського середовища, – їм це важко вдається.

Після змін до Конституції третина усіх суддів самі звільнилися з посад чи пішли у відставку. Переконаний, що багато повірили у неможливість втримати посаду. Але могли б не переживати, адже Вища кваліфікаційна комісія суддів не планувала займатися реальним очищенням суддівського корпусу. Однак через звільнення утворилося багато вакансій, деякі суди взагалі зупинили роботу через відсутність повноважних суддів. Через брак суддів громадяни зіштовхуються з судовою тяганиною. Кваліфкомісія не поспішає вирішити проблему, адже за майже п’ять років діяльності не рекомендувала до призначення жодного нового суддю.

Фактично, Вища кваліфікаційна комісія суддів  не розірвала коло кругової поруки і провалила покладені на неї завдання.

Подібне відбувається з Вищою радою правосуддя. Суддів стали частіше притягати до дисциплінарної відповідальності, бо дещо збільшилася «пропускна спроможність» Вищої ради правосуддя, однак найбільш «зашкварені» судді зазвичай уникали відповідальності. Наприклад, деякі судді, які зараз працюють «суддями» у самопроголошених так званих «ДНР» і «ЛНР», – досі вважаються українськими суддями. Багато з них успішно пішли у відставку і вступили на службу окупаційній владі. Голова Апеляційного суду Черкаської області Володимир Бабенко, замість того, щоб бути звільненим за втручання в діяльність суддів, до своєї відставки ще довго протримався на посаді.

Не того карали

До відповідальності притягали тих нечисленних суддів, які свідчили про втручання у правосуддя або проявляли незалежність.

Так були покарані суддя Лариса Гольник, яка стала викривачем корупційних злочинів, суддя Лариса Цокол, яка відмовилася брати під варту Міхеіла Саакашвілі, суддя Віталій Радченко, який надав дозвіл НАБУ на проведення обшуків в Окружному адміністративному суду м. Києва. Згодом покарання були або скасовані, або пом’якшені. А для Лариси Гольник догана стала перешкодою, аби стати суддею Вищого антикорупційного суду, – хоча в подальшому її скасували. Крім того, Президент, всупереч закону, довго зволікав з відновленням її повноважень.

Довгоочікуваний Вищий антикорупційний суд

Вищий антикорупційний суд створили його під тиском міжнародних партнерів України та громадянського суспільства. Просування цієї ідеї забрало три роки, оскільки політична влада всіляко впиралася – переконуючи, що кожен суд має бути антикорупційним. Але суди, до яких потрапляли справи про топ-корупцію, здебільшого просто зволікали з розглядом. У результаті жоден високопосадовець не постраждав.

Щоб сформувати ВАС, до процесу відбору суддів залучили Громадську раду міжнародних експертів, яку створили з кращих фахівців світового масштабу, запропонованих міжнародними організаціями. На відміну від Громадської ради доброчесності, наділили її не номінальним, а реальним впливом на результат. Міжнародні експерти могли заблокувати проходження будь-якого кандидата, якщо вважали його недоброчесним. У результаті сформовано склад, до якого у громадськості здебільшого не було претензій. Щоправда, суд почне працювати лише восени 2019 року. Тож чи стане це справжньою історією успіху – побачимо згодом. Ризиком є те, що касаційною інстанцією для цього суду є Верховний Суд, судді якого добиралися за звичайними правилами без участі міжнародників.

Світові рейтинги

Внаслідок реформ Україна трішки покращила результати у світових рейтингах. Порівняно з 2015 роком, на 2 відсотки покращилася ситуація, згідно з Індексом верховенства права від World Justice Project. На 5 відсотків – в Індексі сприйняття корупції від Трансперенсі-Інтернешнл. Але тут здебільшого роль відіграли законодавчі зміни, а не практичні результати.

Довіра до судів підвищилася – але знову ж таки на рівні статистичної похибки. Судовий індекс Європейської бізнес асоціації показав незначне зростання довіри до судів через інтегральний показник: з 2,24 до 2,48 за п’ятибальною шкалою. Проте корупція і хабарництво залишаються на першому місці серед негативних чинників, які впливають на довіру до суду з боку інвесторів.

Після останніх свавільних рішень судів ситуація зі ставленням до судів може серйозно погіршитися. Особливо, якщо органи правопорядку і судова влада вкотре підпишуться під неспроможністю боротися з такими явищами.

Чи все настільки безнадійно? На мій погляд, ні. Але Україна потребує нестандартних рішень для впровадження судової реформи.

Архітектура судової реформи

Органи суддівського врядування, які відповідають за добір суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, слід перезавантажити. Але не просто розформувати чинний склад цих органів і дібрати нових членів за старими процедурами, як це пропонують апологети судової реформи часів Януковича.

Потрібно змінювати правила формування цих органів, щоб наявні неформальні практики впливу не призвели до обрання членів цих органів, які будуть слугувати олігархам і політикам.

В умовах трансформації судової системи органи з добору суддів і притягнення їх до дисциплінарної відповідальності повинні включати більшість представників громадського сектору, яким довіряє суспільство (правозахисники, журналісти, представники профільних громадських організацій та незалежного правничого середовища), а не самих суддів.

Ідею посилення ролі громадянського суспільства у складі кваліфікаційної комісії суддів підтимують і експерти Ради Європи та Європейського Союзу. Судді могли б обирати своїх представників електронним голосуванням, а не через представників на з’їзді суддів. Зазвичай їхніми голосами маніпулюють голови судів, які отримують прохання підтримати конкретних кандидатів з “центру”.

Важливо, щоб до членів таких органів, які серед іншого оцінюють суддів на доброчесність, також висувалася вимога щодо доброчесності і бездоганної поведінки. Склад Вищої ради правосуддя без змін до Конституції не переформатувати, але можна запровадити перевірку на доброчесність чинних членів, непроходження якої – це підстава для припинення повноважень. Таку перевірку могли б забезпечити міжнародні експерти, делеговані міжнародними організаціями, – наприклад, та сама Громадська рада міжнародних експертів, яка брала участь у формуванні антикорупційного суду.

Доцільно запровадити механізм перегляду результатів кваліфікаційного оцінювання суддів, щодо яких є проігноровані негативні висновки Громадської ради доброчесності. Також потрібно створити механізм моніторингу доброчесності суддів, де б на них покладався обов’язок довести законність походження майна. За невиконання цього обов’язку Конституція передбачає звільнення судді з посади. Наразі ця норма залишається мертвою – її жодного разу не застосували.

Докорінного реформування потребує юридична освіта, що є передумовою професіоналізму суддів, прокурорів, адвокатів. Так, це зміни з відкладеною дією, бо дадуть результат у більш віддаленій перспективі, але починати треба невідкладно. Також слід реформувати адвокатське самоврядування з метою більшої залученості кожного адвоката до вирішення самоврядних питань.

Впровадження електронного суду має сприяти швидкому отриманню якісних судових послуг онлайн. За цим майбутнє. Це в подальшому зекономить ресурси для розширення приміщень, ремонтів – якщо судовий розгляд зможе відбуватися онлайн без необхідності відвідувати суд в іншому куточку України. Це дало б можливість відмовитися від традиційних правил підсудності у таких справах і рівномірно розподіляти справи між судами і суддями. Тобто сторони у справі і суд могли бути розпорошені всією Україною, але це не заважало б їм зустрітися в судовому засіданні онлайн.

Про реформи в Україні та їх підтримку на найвищому рівні говоритимуть на початку липня в Торонто (Канада), під час третьої Конференції з питань реформ в Україні.  Громадянське суспільство підготувало бачення подальших кроків у реформуванні  України, зокрема у судовій реформі. Через участь у заході представників української влади та міжнародних партнерів – у Конференції є шанс дати новий імпульс для судової реформи. Підтримка міжнародної спільноти здатна підштовхнути Україну до досягнення нарешті помітного результату у забезпеченні права на справедливий суд.

Роман Куйбіда для Дзеркала тижня

ВГОРУ