Реанімаційний Пакет Реформ > Новини > Колонки > Як закон про повну загальну середню освіту може змінити українську школу

Як закон про повну загальну середню освіту може змінити українську школу

30 травня в першому читанні народні депутати ухвалили законопроєкт «Про повну загальну середню освіту», у вересні перереєстрований під №0901. Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти розглянув більш ніж 1500 правок, готуючи документ до другого читання. Ухвалення законопроекту до кінця року означатиме набуття ним чинності вже 2020 року. Тому окремі положення можуть запрацювати навіть у новому навчальному році. Норми, для втілення яких потрібне додаткове фінансування, потребують більше часу для запуску, зокрема і через Бюджетний кодекс з його окремими процедурами.

Ключові ідеї законопроекту №0901 підтримують керівники Міносвіти, профільного комітету Верховної Ради, Національної академії педагогічних наук, а також багато директорів прогресивних шкіл. Разом з тим, є спільне розуміння того, що окремі норми потребують уточнення чи коригування.

Під час підготовки проекту закону до другого читання, яке за очікуваннями експертів не забариться, варто врахувати кілька пропозицій і зауважень, вже артикульованих громадськістю.

Сто кроків до школи

Формально закон передбачає територіальну доступність освіти, та чи захистить він сільські школи від закриття через малу кількість учнів? Чи доцільно це, враховуючи, що у маленьких школах витрати на одного учня у кілька разів перевищують середній показник в Україні, а результати навчання часто бувають гіршими?

Законопроект №0901 зазначає, що початкова школа має існувати у всіх населених пунктах з дітьми, хоча працювати може і не в традиційному форматі з розподілом на класи. Можна навчати всіх учнів в одному приміщенні з поглибленим індивідуальним підходом, а до профільних шкіл діти з малих сіл зможуть приїжджати. Зараз розглядають варіант створення шкіл пансіонатного типу, щоб учні могли жити у закладах освіти, повідомляє Володимир Бахрушин, професор, експерт групи «Реформа освіти та науки» Коаліції Реанімаційний пакет реформ, член сектору вищої освіти Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки.

Щодо закріплення учнів за місцем реєстрації, то чинний закон «Про освіту» від 2017 року (який не скасують після ухвалення законопроекту №0901) вже зобов’язав Міносвіти розробити порядок зарахування до початкової школи. Та є проблеми, як-от брак шкіл при масштабній забудові нових кварталів та проживання багатьох громадян не за місцем реєстрації. Зараз законодавство пріоритизує зарахування до школи дітей за місцем реєстрації, а вільні місця розподіляються серед інших дітей за жеребкуванням або конкурсом (до базової і профільної шкіл).

Чинний освітній закон визначає, що органи місцевого самоврядування — це засновники шкіл. Вони затверджують статут і бюджет навчального закладу, контролюють витрати, загалом — забезпечують школи усім необхідним для освітнього процесу. Та сьогодні ОМС за інерцією не стільки виконують функції забезпечення, скільки займаються контролем.

Знайома ситуація, коли перед початком навчального року педагогічний колектив очікує на комісію, яка перевірятиме підготовку школи до 1 вересня. Та насправді вчителі мають «приймати» школу у цієї комісії, а не «здавати» її. І ніяк інакше. Законопроект № 0901 чітко артикулює цей момент.

Батьківська “данина”

Положення документу не забороняють збирати кошти на благодійність, якщо цей процес прозорий. Але він прямо забороняє збирати гроші в інший спосіб, як це часто відбувається сьогодні.

Державні та комунальні школи не зможуть надавати на платній основі послуги, визначені освітньою програмою. Зокрема, це стосується спеціалізованих предметів та альтернативних програм, які передбачають придбання підручників чи робочих зошитів за власний кошт.

Держава взяла зобов’язання забезпечувати школярів необхідними підручниками, але камінь спотикання в їхній собівартості. Щоб забезпечити підручниками всіх дітей і не перевищити встановлені Держбюджетом видатки, необхідно замовляти об’ємні наклади, а це передбачає велику кількість учнів у школах, зокрема спеціалізованих. Тому не може бути великою кількість підручників, які можуть потрапити до шкіл як рекомендовані Міносвіти. Цей момент потрібно пропрацювати ретельніше.

Автономія — стимул до конкуренції

Автономія шкіл буде схожа на чинну автономію університетів. За законопроектом, школи можуть бути бюджетними або неприбутковими установами. І саме форма неприбуткової установи передбачає більшу свободу у використанні власних коштів. Та для цього треба ухвалити правки до інших нормативно-правових актів.

Майбутній закон стимулюватиме здорову конкуренцію між школами для їхнього розвитку. Водночас держава зобов’язана забезпечити якісну освіту для всіх, і саме до другого читання законопроекту треба виробити баланс між цими двома умовами.

Фото Миколая Тимченка 27.10.14 Школа № 5

У світі ситуація з конкуренцією виглядає так: якщо університети отримують більше фінансування через кращі науково-освітні показники, то у школах все навпаки. Оскільки якісну середню освіту треба забезпечити для всіх, багато держав допомагають школам із нижчими освітніми результатами для покращення їхньої якості. При цьому низькі результати часто трапляються через об’єктивні причини. Приміром, у кабінеті фізики немає потрібного обладнання — лазерів, дозиметрів, мікропроцесорних систем тощо, що заважає учням отримувати практичні навички з предмету. Саме ці недоліки усувають за державні кошти.

Самостійний вчитель

Вчитель після ухвалення закону стане автономнішим від директора та керівних органів. Школа може створити нову освітню програму, а вчитель має право навчати учнів за власною методикою.

Реформа середньої освіти стимулюватиме вчителів підвищувати кваліфікацію, як це відбувається у розвинених країнах, вважає головна експертка групи «Реформа освіти і науки» Реанімаційного пакету реформ Наталія Шульга. «І в Америці, і в Канаді, і в Європі у старшій школі частина викладачів взагалі мають ступінь доктора наук, — зазначає вона. — Дуже швидко змінюється світова економіка та  економічні уклади. Школа не може бути законсервована якимось таким середовищем, там мають бути люди, які на вістрі цих змін. Якраз люди, які є дослідниками, відслідковують ці речі, і вони можуть це імплементувати в освітній процес навіть для школярів».

Іван Примаченко, співзасновник платформи масових відкритих онлайн-курсів Prometheus, бачить у вчителях справжніх митців і визнає вчительську свободу цілком справедливою. «Уявімо художника, до якого ми приходимо і кажемо: ми тут знайшли правильний спосіб малювати, відтепер роби так. Як він відреагує? Те ж саме відбувається серед вчителів. І за цим опором вчителя стандартизації стоїть велика мудрість — не може справді якісно навчати вчитель, який не має автономії. Маємо поширювати найкращі практики як тренди в мистецтві: не наказами, а надихаючими прикладами», — зазначає він.

Та все одно — перш ніж щось змінювати, варто вивчити всі нюанси та дійти консенсусу.

Законопроект «Про повну загальну середню освіту» чітко не визначає ні механізм вибору предметів, ні того, хто обиратиме. Експерти дотримуються думки, що це має стати прерогативою передусім учнів або батьків. Щоб механіка спрацювала, в одній школі має вчитися достатньо дітей, аби було кому ділитися на такі профілі. Тому західні навчальні заклади зазвичай великі. Чи може бути така модель в Україні — питання дискусійне, але до неї точно варто прагнути.

Щодо оплати праці, то до 2023 року Закон України «Про освіту» передбачає розмір зарплати для вчителів-початківців у розмірі чотирьох прожиткових мінімумів як базову ставку без урахування надбавок, а у віддаленій перспективі — до трьох мінімальних заробітних плат.

Спеціалізація зі шкільної лави

Формально в Україні завжди існував розподіл загальної середньої освіти на початкову, базову та профільну, відрізнялися лише назви цих ланок. За Конституцією середня освіта є обов’язковою та безкоштовною, за світовою практикою — початкова школа є окремою ланкою, яка не належить до середньої освіти. Та все ж ці школи треба відокремити.

За світовою практикою законопроект якраз передбачив відокремлення профільної школи від основної. Профільна потребуватиме нових стандартів та умов — окремих приміщень, вчителів, директорів. У профільній школі учні мають поглиблено вивчати конкретні дисципліни. Закріплені в законопроекті норми для профільної школи відразу реалізувати неможливо: ні вчителі, ні учні не встигнуть підготуватися. Натомість передбачено, що в профільній школі зміни запроваджуватимуться з 2027 року, а за можливості й раніше.

Законопроект «Про повну загальну середню освіту» чітко не визначає ні механізм вибору предметів, ні того, хто обиратиме. Експерти дотримуються думки, що це має стати прерогативою передусім учнів або батьків. Щоб механіка спрацювала, в одній школі має вчитися достатньо дітей, аби було кому ділитися на такі профілі. Тому західні навчальні заклади зазвичай великі. Чи може бути така модель в Україні — питання дискусійне, але до неї точно варто прагнути.

«Коли готували законопроект до першого читання, вирішили не ставити рамки у питанні віку, з якого дитина має право самостійно обирати предмети. Формально вибір дозволяється робити навіть у початковій школі (але найімовірніше робитимуть його батьки). Крім цього, усі школи мають бути профільними або спеціалізованими, тобто мати хоча б один профіль», — пояснює Володимир Бахрушин.

На думку експертки аналітичного центра CEDOS Ірини Когут, зараз законопроект не пояснює, як функціонуватиме профільна старша школа. Поки що в тексті закріплено лише право на індивідуальну освітню траєкторію (тобто окрему програму), яка виглядає скоріше як виняток для окремих учнів. Усі старшокласники повинні користуватися можливістю вибору дисциплін, і це не один-два факультативи. «Потрібно змінювати нормативну базу і формувати мережу великих ліцеїв, у яких навчатиметься багато учнів, відтак можна буде створити умови для індивідуального вибору предметів. Бо дитина не зможе обрати профільні предмети в малій школі, це дорого для держави — для кожного учня мати окремий колектив учителів, навчальне обладнання. Очевидно, порожнечу в законопроекті щодо профільних ліцеїв просто нічим було заповнити, бо поки що не прийнята Концепція старшої профільної школи», — каже експертка.

Рідні мови

Законопроект встановлює, що після закінчення середньої школи всі учні мають володіти державною мовою. Можна викладати і мовами держав ЄС, корінних народів або нацменшин. У початковій школі корінні народи і нацменшини можуть вивчати предмети своєю мовою, та згодом зросте кількість предметів, які читаються саме українською.

Є спеціалізовані школи, де практично половину предметів викладають іноземною мовою, найчастіше англійською. Законопроект не забороняє цього в майбутньому, адже передбачена можливість викладати одну чи кілька дисциплін англійською або іншими офіційними мовами ЄС. Оскільки поняття «декілька» доволі широке, ця норма теж потребує доопрацювання.

«Цікава ситуація з навчанням мовою нацменшин. У Герцаївському районі Чернівецької області та Берегівському районі Закарпатської області багато шкіл мають високий відсоток учнів, які не змогли скласти ЗНО з цілого ряду предметів, хоча і мали можливість складати його рідною мовою. У цих школах освітній процес відбувається румунською та угорською мовами відповідно. А працівники контролюючих органів можуть не знати ці мови, тому і школи випадають з-під нагляду. Тому у таких закладах можуть не дуже відповідально ставитися до забезпечення якості освітнього процесу», — розмірковує Володимир Бахрушин.

Ближче до реальності

Сьогодні українська середня освіта відірвана від сучасності: не готує дітей до реального життя, не вчить потребам суспільства та ринкової економіки. «Якщо порівняти наше ЗНО з математики та американські тести вступу до університетів, то у США фокусується увага на конкретних речах. Типове завдання там: «Якщо покласти до банку 150 000 тисяч доларів під 3% річних — скільки грошей у вас буде через 3 роки?». У нас же перевагу надають абстрактним математичним конструкціям, які більшості учнів важко застосувати у житті», — каже Бахрушин. У деяких навчальних програмах некоректно сформульовані певні вимоги для школярів. Не кожен доктор фізико-математичних наук відповідатиме очікуванням з математики, які сформовані для початкової школи. Окремі вчителі використовують в навчальних планах наукові терміни, значення яких вони й самі не розуміють. Це все адаптує до реальності законопроект №0901.

До речі, одним із ключових завдань законопроекту є розширення інклюзивності у сфері середньої освіти. Для дітей з інвалідністю прописана ціла низка можливостей: сімейна освіта, індивідуальні програми розвитку, відповідна інфраструктура у навчальних закладах — пандуси, ліфти, спеціальні туалети тощо. На впровадження ініціатив потрібен час, саме тому варто доопрацювати та ухвалити законопроект — діти і так чекають довго.

***

Профспілка працівників освіти та науки України внесла десятки правок до законопроекту, непокоячись через те, що документ можуть ухвалити без врахування пропозицій, напрацьованих комітетом ВР з питань науки і освіти. Головні моменти, на які профспілка закликає звернути увагу — тривалість робочого часу, змісту, умов роботи, неврегульованість оплати праці за окремі її види — погіршують трудовий стан педагогів.

А вже 10 вересня освітній омбудсмен Сергій Горбачов заявив про необхідність внесення правок до законопроекту №0901: «Ми вже розпочали роботу над пропозиціями до проекту закону «Про повну загальну середню освіту». Є речі та проблеми, які можливо вирішити, тільки встановивши нові правила взаємодії в системі освіти, саме тому внесення пропозицій до законів та нормативних документів ми розглядаємо як одне з дуже важливих для нас питань».

ВГОРУ