Як “вонючий газ” вбив одразу дві реформи — Гліб Вишлінський

20 березня було опубліковано постанову уряду “Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України””.

Цей урядовий документ ставить хрест одразу на двох реформах, якими пишалася постмайданна влада. Це деполітизація управління державними підприємствами і реформа державного управління.

Почнемо з другого, бо тут все очевидно. Як виявилося, Кабінет міністрів ухвалив цю постанову ще два тижні тому в закритому режимі. Її не було навіть в порядку денному з документами на розгляд, які отримують члени уряду.

Така підготовка та розгляд рішення суперечить принципу, прописаному цим же урядом в стратегії реформування державного управління – “формування політики на основі ґрунтовного аналізу та участь громадськості”. Настільки важливе рішення не просто не обговорювалося з зацікавленими сторонами – міністри не мали жодного аналізу для прийняття рішення фактично з голосу, а сам факт появи цієї постанови став великим сюрпризом для всіх. Не дивно, що урядове рішення суперечить численним зобов’язанням України перед міжнародними партнерами.

Але проблема зі змістом постанови ще більша. Метою рішення уряду є повернути контроль над компанією політикам, забравши її від незалежної наглядової ради. Мільярдні корупційні скандали в “Нафтогазі” до 2014 року показують, до чого це може призвести.

Відповідно до керівних принципів управління держпідприємствами ОЕСР наглядова рада повинна мати повноваження призначати і знімати CEO (директора або голову правління). Згідно з попереднім статутом правління обиралося загальними зборами (тобто, урядом) на підставі подання наглядової ради. Після останніх змін наглядова рада втратила вплив на призначення правління.

Більше того, в новому статуті зазначено, що тепер загальні збори можуть вирішувати питання, які належать до виключної компетенції наглядової ради. Також уряд зможе приймати рішення, обов’язкові до виконання наглядовою радою. Ці зміни руйнують логіку виключного розподілу повноважень між загальними зборами, наглядовою радою та виконавчим менеджментом, закладені в директивах ОЕСР. Це особливо небезпечно в рік виборів, коли є спокуса тиснути на державні підприємства з метою виконання популістських обіцянок.

Функціонування незалежних наглядових рад – одна з ключових складових ефективного корпоративного управління державними підприємствами.

Є дві мети створення незалежних наглядових рад. Перша – залучення компетентних фахівців із відповідним досвідом до управління компанією на заміну чиновникам. Друга – зменшення впливу політиків та чиновників на роботу компанії. Це не означає, що держава як акціонер втрачає контроль. Але вона обмежує власний вплив в інтересах компанії. Уряд як власник формує політику власності та призначає наглядову раду.

Якщо цілей з політики власності не досягнуто, власник має оцінити причини. Наприклад, якщо не досягнуто мети по збільшенню видобутку, чи є причиною неефективна робота компанії або непрозорий розподіл ліцензій на видобування газу, які дістаються наближеним до влади приватним компаніям замість реалізації їх через аукціони на ProZorro.Продажі. Якщо цілі систематично не досягаються через погану роботу компанії, власник може змінити склад наглядової ради. Завдання ж наглядової ради – призначити та контролювати виконавчого директора або правління, а також затвердити стратегію компанії відповідно до політики власності та слідкувати за її досягненням.

Бажання власника обмежити власні повноваження може виглядати дещо нелогічним, але насправді це в інтересах компанії. Наглядова рада та топ-менеджмент повинні мати достатньо довгий горизонт планування (3-5 років). Для цього менеджмент повинен мати імунітет від звільнення за політичними мотивами. Наприклад, через нову “шахматку” розподілу посад (доїння держпідприємств) після чергових виборів. Менеджмент не повинен озиратися на думку політиків при прийнятті рішень в інтересах компанії. А політики відповідно не повинні надавати рекомендації по таких рішеннях. Також потрібен мораторій на зміну політики власності, наприклад, через бажання політиків продати комусь газ державної компанії дешевше ринкової ціни.

Реформа “Нафтогазу”, розпочата у 2015 році, наблизила нас до виконання керівних принципів ОЕСР, але не повністю. В “Нафтогазі” з’явилася наглядова рада із більшістю незалежних членів. Але по ряду питань наглядова рада так і не набула достатньої автономності у прийнятті рішень, наприклад щодо призначення менеджменту або затвердження фінансових планів. Закрити частину цих прогалин передбачалося законопроектом 6428-Д. Але замість руху вперед на останньому засіданні уряду змінами до статуту “Нафтогазу” було зроблено великий крок назад.

Фактично ми повернулися назад в 2014 рік. І все треба починати заново.

Гліб Вишлінський спільно з Дмитром Яблоновським для Української правди

ВГОРУ