Давайте спробуємо перед вихідними дещо знизити градус тривожності та дізнатися, як правильно говорити про щось небезпечне із дітьми (якщо ви ще цього не зробили та шукали вдалі формулювання).

«З дітьми важливо говорити про надзвичайні ситуації зокрема для того, щоб інформація, яку вони можуть отримати під час самої НС, не шокувала й не травмувала їх», – підкреслює дитяча й сімейна психологиня Світлана Ройз.

У її методичці «Супергерої безпеки» зібрана інформація про те, як правильно та передчасно підготувати дітей до надзвичайної ситуації.

Ось тут ви знайдете повну версію – https://cutt.ly/kOlxtC7

Тож алгоритм підготовки дитини до надзвичайної ситуації такий:

1) Розповідаємо теорію та пояснюємо, навіщо це знати.

Краще зібратися усією родиною, сісти у коло та почати розмову. Запитайте у дитини, коли вона відчуває себе безпечно, а коли ні. Розкажіть про свій досвід надзвичайної ситуації, як вам було страшно та що ви робили.

2) Залучаємо до гри – тренування.

На цьому етапі ви з дитиною повинні відповісти на питання: А як ми можемо подбати про безпеку? Для цього згадайте номери служб допомоги, номери надійних знайомих, плани дій при пожежі та після сигналу «Увага всім».

Зробіть вправу «Безпечний будинок»:

• разом із дитиною перевіряємо, наскільки захищений простір у будинку: які предмети можуть впасти – полиці, стелажі, скляні речі тощо;
• складаємо список контактів для складних ситуацій;
• малюємо плакат «що робити, якщо…»;
• повторюємо, як перекрити газ та воду;
• складаємо список стратегій, які допомагають упоратися з тривогою, як-от копінг-стратегії – дихання з акцентом на видиху, відчуття стійкості стоп, покласти руку на живіт і подихати, розмахувати руками, спертися на стіну.

3) Закріплюємо знання в тренувальній дії.

З дитиною з 3 років можна закріплювати знання так:

• ходити домом і досліджувати, що потрібно сховати в шафу, чи добре закріплені стелажі та полиці, чи не впаде ваза та інше;
• дорослі чи діти подають сигнал тривоги й всі разом імітують, що треба робити в такому випадку;
• далі треба зібрати «валізку безпеки», піти до безпечного місця, яке обрали.

Важливо, щоби дорослий підтримував дітей, підказував, що потрібно робити (взяти ліхтарик, телефон, узяти за руку дорослого, перевірити, чи вимкнене світло, та інше), наголошував на тому, що дитині вдається, не квапив. Після того, як усі «врятувалися», важливо сказати: «Ми в безпеці! Ми разом! Ми ВСІ – супергерої».

Джерело: “Восток-SOS”