Вчора відбулося продовження конкурсу до Верховного Суду. На ньому добирали ще 78 верховних суддів, і дуже хотіли встигнути до президентських виборів.
На жаль, цей конкурс проходить не тільки блискавично швидко, а й у тіні іншого важливого процесу – створення Антикорупційного суду, до якого зараз прикута значно більша увага. Але формування ВС – процес не менш важливий. Бо саме Верховний Суд ставитиме остаточну крапку в усіх судових процесах, в тому числі щодо топ-корупції.
Можливо, недостатня увага, а можливо щось іще наштовхнуло Вищу кваліфікаційну комісію суддів на думку вкотре порушити закон, щоб не розглядати факти, висловлені в висновках Громадської ради доброчесності.
Пікантності ситуації додає те, що перший же висновок, який ВККС вирішила залишити без розгляду – щодо членкині іншого важливого судового органу – Вищої ради правосуддя Наталі Волковицької. І замість того, щоб детально дослідити як саме пані Волковицька на своїй посаді, наприклад, покривала численних суддів Майдану і яка її роль в сумнозвісній схемі ручного розподілу справ Татькова-Ємельянова в Вищому господарському суді, ВККС вирішила просто… залишити цей висновок без розгляду. Підстава теж дуже цікава: він був надсіланий о 01:18 ночі, а не до 00:00, як того хотіла ВККС.
ВККС уже неодноразово чинила перешкоди Громадській раді доброчесності – як фактично усуваючи громадськість від кваліфікаційного оцінювання суддів, так і в процесі формування самої ГРД.
Цього ж разу ми так само, як і голова ВККС Сергій Козьяков, мали щодо конкурсу обережний оптимізм, попри те, що проблем залишалося чимало. На жаль, після сьогоднішніх подій оптимізму залишається все менше. І все менше залишається віри в те, що “судді, обрані суддями”, з яких здебільшого складається ВККС, здатні підняти довіру до судової влади.