Виборча реформа

Модераторка Надія Шувар, керівниця напряму «Верховенство права» Центру демократії та верховенства права, задала тон розмови запитанням, чи розвиток реформи відкладуть, чи підуть гарячими слідами після останніх виборів.

Аліна Загоруйко, народна депутатка України, заступниця голови Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування та голова профільного підкомітету, розповіла, що на засіданні комітету ініціювали створення робочої групи, яка займатиметься напрацюванням комплексних змін до Виборчого кодексу на основі остаточних звітів спостережних місій, пропозицій усіх суб’єктів виборчого процесу — ЦВК, профільних організацій громадянського суспільства, спостерігачів тощо. Внести зміни планують одним законопроєктом. За словами спікерки, ця сфера вимагає постійних реформ.

Спікерка наголосила на маніпуляціях навколо нового механізму зміни виборчої адреси і зазначила, що після конкретних випадків під час місцевих виборів результат мають показати правоохоронці. Аліна Загоруйко зазначила, що попри потребу в доопрацюванні конкретного механізму, шлях розвитку обраний правильно — спрощення процедур і водночас підвищення політичної культури суб’єктів.

Виклики та проблеми: рівень підготовки виборчих комісій нижчого рівня, низька політична культура суб’єктів виборчого процесу.

Першорядні завдання як голови підкомітету: провести в зал і «проголосувати» законопроєкт №3612 (про всенародний референдум) і напрацювання рекомендацій для змін Виборчого кодексу.

Віталій Плукар, заступник голови Центральної виборчої комісії, сказав, що  не всі громадяни розібралися в новій виборчій системі, хоча більшості це вдалося. Тому варто вдосконалювати не лише механізми, а й просвітницький складник. На місцевих виборах 2020 року міцну інформаційну допомогу надали міжнародні партнери та громадські організації.

Найбільшим викликом стали нові виборчі правила, паралельна реформа адміністративного устрою та умови пандемії. За словами спікера, більш чіткого регулювання вимагають питання, які призвели до виборчих спорів, зокрема випадки відмови в реєстрації кандидатів з підстав внесення грошової застави чи підтримання гендерної квоти, політичний принцип формування виборчих комісій, низки організаційних і логістичних процедур. ЦВК наполягатиме на проведенні фахової дискусії з питання формування і функціювання комісій, повноважень її членів, а також санкцій за недобросовісне виконання обов’язків ними.

Євген Радченко, експерт, заступник голови Центральної виборчої комісії України (2018-2019), зауважив, що йому прикро за шлях, яким пішла виборча реформа. Він розкритикував законодавців за невиконання головних завдань реформи: об’єднати виборчі процедури, запровадити інновації та полегшити користування виборчим кодексом (щоб ЦВК не займалася вимушеною «законотворчістю» і щоб кодекс давав відповіді на більшу частину запитань, ніж закон).

«Кодекс не впорався з завданнями для виборчої реформи, окрім двох: виборча система і гендерні квоти», — наголосив він.

Євген Радченко навів деякі негативні наслідки ухваленого варіанту кодексу та організацій місцевих виборів: низька якість документів ТВК в ОТГ, недостатня методична підтримка, неточності в допоміжних матеріалах, порушення структури кодексу тощо. Нагальними і наразі не вирішеними питаннями спікер назвав регулювання агітації в соціальних мережах і інтернеті, а також звітність виборчих фондів.

У відповідь Аліна Загоруйко сказала, що ухвалений кодекс набагато простіший, ніж ветований попередній варіант, з нього прибрані неточності. Для вказаних у законі інновацій потрібні кошти, яких наразі не виділили, тема виборчих фондів потребує дискусії, а для регулювання агітації в інтернеті шукали шляхи, однак не знайшли дієвий механізм у передбачені строки.

Наталія Линник, заступниця генерального директора Комітету виборців України, запропонувала налагодити більш якісну комунікацію профільного комітету ВР з громадськими організаціями, адже наразі він ігнорує звіти ГО.

Спікерка озвучила позицію КВУ:

1. У цілому Виборчий кодекс дозволяє провести місцеві вибори у відповідності до міжнародних стандартів і норм. Він містить недоліки, які треба допрацьовувати вже зараз, після виборів. Треба переглянути норми, які стосуються пропорційної системи у малих громадах, права громадян самообиратися, партизації, формування округів тощо.
2. Механізмом зміни виборчої адреси скористалися лише 2% тих, хто б міг. Причина — неналежна інформаційна кампанія і малий термін для зміни адреси.
3. Підготовка органів державної влади до виборах в умовах пандемії не була належною. Через запізнення Кабміну відповідальність лягла на місця. Україна стала єдиною країною, у якій протиепідемічні заходи на виборах фінансувалися не з державного бюджету.
4. У цілому роботу ЦВК можна оцінити позитивно, особливо в інформаційному та комунікаційному аспектах із суспільством і представниками ОГС.
5. Варто переглянути період агітації та, можливо, за зразком інших країн почати виборчий процес за пів року, щоб уникнути випадків передчасної агітації кандидатів.

Харальд Єпсен, старший міжнародний радник Міжнародного фонду виборчих систем (IFES) в Україні, почав із спостережень і висновків фонду щодо виборчого процесу в Україні:

1. Пізнє ухвалення законодавства створило багато проблем, особливо для управління процесом виборів.
2. Важлива професіоналізація виборчих комісій. Заполітизовані комісії спричинили затримку в їх роботі. «Настав час, щоби представники ЦВК працювали на місцях, могли вчасно втручатися, допомагати місцевим комісіям, консультувати їх із проблемних питань. Це світова практика, і дуже дивно, що ЦВК не має своїх представників у регіонах».
3. Відсутність інформації про фінансування виборчих кампаній. Цей напрямок роботи, за словами спікера, не вдався, і виборці по всій країні не мали доступу до інформації про тих, хто фінансував політичні партії і їхніх кандидатів. Пан Єпсен пов’язав цей факт із відповідними законодавчими змінами, які зробили необов’язковими квартальні звіти. IFES може допомогти усунути цей недолік у майбутньому виборчому кодексі.

Спікери загалом погодилися, що у виборчому законодавстві є недоліки, їх треба вирішувати за гарячими слідами в робочій групі.

Гендерна політика

Модераторка дискусії Мілена Горячковська з Українського Жіночого Фонду, акцентувала, що в рамках підготовки до URC бриф із рекомендаціями щодо врахування принципів гендерної рівності в ключових реформах представлений уперше.

Марина Бардіна, народна депутатка України, співголова МФО «Рівні можливості», вважає наявність гендерної квоти в Виборчому кодексі досягненням суспільства. Прогалини, які виникли в ході виборів, за її словами, парламентарі передбачали, але не знайшли правильного рішення. Тепер є намір переглянути норми, однак Марина Бардіна не певна, що зміни будуть підтримані більшістю. Спікерка зазначила, що зрештою гендерна квота запрацювала: за результатами аналізу складів місцевих рад кількість жінок у них збільшилася більше ніж на 30%.

У плані рівності спікерка звернула увага на закон про декретні відпустки для чоловіків [підтриманий парламентом у першому читанні 1 грудня 2020 року — Коаліція РПР], зміни до КУпАП щодо покарань для насильників.

Катерина Левченко, урядова уповноважена з питань гендерної політики, зауважила, що євроінтеграції, успішних реформ і стратегій без урахування гендерного складника не буде. Вона запропонувала взяти цей принцип за основу, у тому числі — у підготовці наступних брифів.

Треба посилити національний інституційний механізм на галузевому рівні та сформувати стратегічне бачення гендерного підходу в усіх секторах і сферах державного управління і розвитку.

Наразі розробляється план заходів із виконання комунікаційної стратегії з питань гендерної рівності, зазначила спікерка. У процес залучені представники усіх центральних органів влади, міжнародних і громадських організацій.

Спікерка додала, що до розгляду уряду готовий проєкт постанови про моніторинг у сфері гендерної рівності.

«Планується суттєве розширення показників за ознакою статі, які стосуються різних сфер», — розповіла вона.

Галина Скіпальська, виконавча директорка МБФ «Українська фундація громадського здоров’я», директорка представництва HealthRight International в Україні, говорила про становище жінок у соціальній і медичній сфері. Значний виклик тут — пандемія COVID-19. «90% медиків і працівників соціальної сфери — жінки, і вони належать до групи ризику щодо інфікування і втрати роботи». Серед інших проблем, спричинених пандемією, — збільшення кількості випадків домашнього насильства та обсягу домашній обов’язків.

Спікерка відзначила, що за 2017-2019 роки в Україні були досягнуті знані позитивні зрушення в темі протидії домашньому насильству (ухвалення законодавства, організовані необхідні послуги: притулки, денні центри, мобільні бригади, гаряча лінія тощо). У 2020 році цій проблематиці приділили менше уваги (Мінсоцполітики та МОЗ).

Громадянське суспільство очікує імплементації ключових завдань:

1. Розроблення і затвердження Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року.
2. Удосконалення координації взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання і протидії домашньому начальстві. Йдеться про взаємодію центральної і місцевої влади.
3. Належне кадрове забезпечення спеціально уповноважених органів, підвищення рівня професійного розвитку фахівців у цій сфері.
4. Ефективне функціювання служб підтримки постраждалих осіб, зокрема їх фінансове забезпечення відповідно до обґрунтованих потреб.
5. Актуалізація діяльності міжвідомчої ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демократичного розвитку, запобігання та протидії домашньому насильству та протидії торгівлі людьми.

Лариса Кобелянська, координаторка Громадської ради з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», зауважила, що Міністерство розвитку громад і територій у 2019 році затвердило Стратегію гендерної рівності на 2021-2025 роки. Головним інструментом у її реалізації є гендерно орієнтоване бюджетування, але його застосування є досить складним.

Виклики:

1. Відсутність сталих експертних консультацій і залучення експертів на рівні формування місцевих програм і політик. Хоча ГО та громадські діячки на місцях пожвавлюються.
2. Скорочення фінансування, що може загальмувати розвиток місцевих програм із фокусом на гендерний складник.
3. Відсутність належних статистичних показників, які би враховували потреби різних груп населення. Дані важливі для планування.

Рекомендації:

1. Включення гендерного компоненту в Стратегію розвитку областей на період 2021-2026 роки.
2. Забезпечення виконання і моніторингу норм як інклюзивність будівель і споруд.
3. Методики формування спроможності територіальних громад мають містити гендерний складник.
4. Забезпечити повне виконання наказів Мінфіну щодо включення гендерно орієнтованого бюджетування.
5. Проаналізувати законодавство про місцеве самоврядування і включити до компетенцій місцевих рад врахування гендерного компоненту при розробці програм місцевого розвитку. Компетенція управлінця має містити цей складник.

«Громадянське суспільство покладає надзвичайно великі очікування стосовно того, що новий склад місцевих рад на порядку денному матиме гендерні питання. Принаймні з такою заявою до них зверталися представники жіночих громадських організацій», — резюмувала Лариса Кобелянська.

Марина Руденко, радниця з питань гендерної рівності, Канадсько-український проєкт реформи поліції, озвучила рекомендації брифу в галузі трудового законодавства:

1. Не допустити звуження наявних прав і гарантій працівників.
2. Враховувати принципи рівних можливостей жінок і чоловіків.
3. Розширювати економічні можливості для жінок.
4. Не допустити розриву в питаннях оплаті праці.
5. Забезпечити безпеку праці.
6. Інтегруватися до законодавства Директиви ЄС про баланс між роботою та особистим життям батьків і опікунів.
7. Ратифіувати Конвенцію МОП № 190 про викорінення насильства та домагань у сфері праці.

У сфері освіти, як зазначила спікерка, серед іншого варто посилити експертизу шкільних підручників, які досі містять багато стереотипів, ухвалення Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері. «Антидискримінаційна експертиза всього освітнього контенту і простору — нагальна рекомендація нашого брифу», — резюмувала вона.  Лариса Кобелянська додала, що гендерна експертиза нової Стратегії вищої освіти розчарувала фахівців; експерти запропонували міністерству зміни.

Щодо реформи медіа — є пропозиції щодо протидії дискримінації за ознакою статі в рекламі (посилення відповідальності за сексизм), розробки стандартів забезпечення збалансованого представництва обох статей серед медіаекспертів і експерток, стратегії інклюзивно чутливого мовлення і порядок використання фемінітивів тощо.

Реформи у сфері культури

Євгенія Кравчук, заступниця голови Комітету, голова підкомітету з питань інформаційної політики Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, спершу назвала результати — ухвалені закон про підтримку креативних індустрій, низка законодавчих ініціатив щодо музеїв, змін законодавства для захисту культурної спадщини, адвокація ухваленого президентського законопроєкту про пільговий ПДВ для операцій у культурній сфері та туризмі (у тому числі — грантів).

Очікуються законопроєкти про бібліотечну галузь і книговидання, протидію забудові і збереженню історичної спадщини, зміни до закону про культуру і нова редакція закону про туризм. Євгенія Кравчук відзначила ефективність співпраці комітету з міністерством.

Виклик — передача культурних закладів громадам після завершення реформи децентралізації. Є ризик, що в багатьох ОТГ культурні закладі не будуть в пріоритеті, тому, як зазначила Євгенія Кравчук, виникла ініціатива створити центри надання культурних послуг і надавати субвенцію для модернізації культурних просторів.

У бюджеті на 2021 рік спікерка бачить кращу ситуацію для культури, ніж на 2020-й в умовах секвестру. На наступний рік фінансування збільшено з 20 до 27 мільярдів гривень. Їх у тому числі виділятимуть у вигляді грантів через такі інституції як УКФ, Інститут книги, новостворена агенцію з питань туризму. Зараз частину грошей перерозподіляють як інституційні гранти; ця підтримка необхідна закладам культури з огляду на можливі варіанти локдауну.

Світлана Фоменко, заступниця міністра культури та інформаційної політики України, зауважила, що зараз відбувається середній етап реформування, початого зі створення УКФ, розбудови інституційної спроможності культурної сфери та правових змін. Вагомі результати цього року — утворення нових інституцій (Державне агентство з питань мистецтва і мистецької освіти, Держагентство розвитку туризму, Держслужба з етнополітики і свободи совісті). Зараз на шляху до інституалізації дві надзвичайно важливі інституції — служба і інспекція з питань охорони культурної спадщини.

Велика концентрація спрямована на переосмислення фінансування базової мережі культурних послуг. Концепція затверджена в цьому році і найближчим часом чекають на погодження стандартів надання культурних послуг, повідомила спікерка.

«Ми хочемо відмовитися від фінансування утримання закладів культури і перейти до фінансування послуг, які вони надають. У контексті інфраструктури важлива якість цих послуг, кадри, що їх надають, і матеріально-технічне забезпечення», — пояснила вона.

Також в Україні почали активно впроваджувати інклюзивну мистецьку освіту. Наразі лише 1% дітей з інвалідністю мають змогу навчатися в мистецьких школах; методики навчання і заклади не адаптовані під спеціальні освітні потреби. У рамках пілотного проєкту 17 мистецьких шкіл із 12 регіонів напрацьовують алгоритми якісного надання послуг.

Спікерка наголосила на важливості згаданого законопроєкту в галузі охорони культурної спадщини — «Про збереження традиційного характеру середовища і протидію хаотичній забудові». Він передбачає комплексні зміни.

У планах слідувати трендам і тенденціям — вивчати вплив штучного інтелекту на розвиток культури та диджиталізувати процеси.

Юлія Федів, виконавча директорка Українського культурного фонду, звернула увагу на негативні та позитивні фактори розвитку культури в 2020 році. З одного боку, це COVID-19, локдаун, економічна криза. З іншого — на порядок денний знову винесене значення культури для суспільного розвитку. Вдалося ввести в обіг поняття інституційної підтримки і бажано, щоб воно стало загальною традицією, наголосила спікерка. Вона зауважила, що потрібна системність змін, яка вже випрацьовується, але її ще недостатньо. «У контексті УКФ ми вже третій рік підряд гасимо пожежі. Це дуже погано для інституційної спроможності нас як державних організацій».

Серед плюсів — усвідомлення релевантності диджиталізації культури, поділ проєктів на онлайн-, офлайн- і змішаного формату. Дві важливі проблеми — юридичний статус креативних інституцій і світоглядна.

Наталія Кривда, професорка кафедри української філософії та культури Київського національного університету імені Тараса Шевченка, акцентувала, що рушієм реформи стало громадянське суспільство ще в 2014 році. Тому озвучені ініціативи мають проходити повний цикл політики з урахуванням позицій усіх стейкхолдерів.

Ключові тези виступу:

1. Наразі в документі, який експерти сфери подають на URC, робота комітету не оцінюється як дуже позитивна.
2. Наявна правова база не забезпечує правову охорону об’єктів інтелектуальної власності.
3. «Ключова наша задача — не обслуговування ні владних, ні законодавчих, ні інших інституцій, а розвиток людського потенціалу», — зауважили спікерка.
4. Має бути прийнята Стратегія культурної політики. Ядро сфери — вироблення і закріплення цінностей.
5. Потребують обговорення принцип функціювання культурного округу, стандартизація державних культурних послуг, створення продуктів і просторів із принципом інклюзивності, питання низького рівня зарплати працівників культури, повернення конкурсів на посади тощо.

Вона високо оцінила роботу УКФ і назвала «тихою революцією» той факт, що державні кошти розподіляють експерти, а не чиновники.

Сергій Галетій, голова комісії з законодавчих ініціатив Національної спілки кінематографістів України зазначив, що країні слід ратифікувати Конвенцію Ради Європи про правопорушення, пов’язані з культурними цінностями.

Спікер зосередив увагу на проблемах галузі книговидання, інтелектуальної власності, регуляції цифрової сфери та ринку, протидії піратству, потребі оновлення законодавства про авторське право.

Модерувала захід Тетяна Огаркова, викладачка кафедри літературознавства Національного університету «Києво-Могилянська Академія», доктор філософії (Університет Paris-XII Val-de-Marne, Франція).

Аналітичні брифи з питань реформ, підготовлені до Ukraine Reform Conference 2020/2021

Організаторами форуму є Коаліція РПР у партнерстві з Посольством Литовської Республіки в Україні за підтримки Міністерства закордонних справ Литовської Республіки, Європейського Союзу, проєкту ЄС «Право-Justice», проєкту Програми розвитку ООН в Україні «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні», який фінансується Міністерством закордонних справ Данії, а також Посольства Канади в Україні. Форум організовано в межах проєкту «Базова підтримка “Коаліції Реанімаційний пакет реформ”, який реалізується Коаліцією РПР завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», який реалізується ІСАР «Єднання» у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ).