Серед позитивних наслідків солідарності українців у воєнний час – велика політична згуртованість і сильна вимогливість до продовження реформ, що обіймає новий антикорупційний рух, який також спирається на обов’язкові умови під час приготувань до вступу до ЕС.

Війна Росії, спрямована на знищення української державності, має виразні ознаки геноциду української нації. Вона вже призвела до вкрай важких людських і матеріальних втрат. Водночас війна зумовила і деструктивні, і творчі зміни в українському суспільстві. Економіка, культура та політичний устрій України сьогодні трансформуються настільки, що деякі спостерігачі говорять про появу «третьої республіки», або нової держави та суспільства. Серед позитивних наслідків солідарності українців у воєнний час – велика політична згуртованість і сильна вимогливість до продовження реформ, що обіймає новий антикорупційний рух, який також спирається на обов’язкові умови під час приготувань до вступу до ЕС.

У цій аналітиці розглянуто виклики, можливості й проблеми, пов’язані із централізацією та децентралізацією у воєнний час, партійною політикою, медіа та українськими «олігархами», а також із посиленням верховенства права і боротьбою з корупцією.

Природне прагнення до централізації влади у воєнний час призвело до напруженості відносин між центральним урядом і місцевим самоврядуванням, а також до змін у партійній системі. Проте поки що не йдеться про повну монополізацію влади чи зникнення партійної політичної конкуренції. У медійній сфері відбулися централізація виробництва телевізійних новин, занепад друкованих медіа і зростання кількості інформаційних каналів у соціяльних мережах. Під час повномасштабної війни швидко змінюються характер і склад так званої олігархії та її здатність впливати на національне законодавство й урядові рішення. Боротьба з корупцією та зміцнення верховенства права залишаються сферами, які потребують особливої уваги й мають як обнадійливі, так і тривожні результати.

Українські сили разом із західними союзниками, зацікавленими в підтримці України, повинні разом протидіяти тенденціям надмірної політичної централізації і працювати над налагодженням прямих зв’язків між собою на національному, реґіональному та місцевому рівнях.

Детальніше читайте в матеріалі «Критика».