З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну країни НАТО значно наростили постачання зброї Києву. Зокрема це були сотні одиниць протитанкових комплексів Javelin і NLAW, а також переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger. Це озброєння допомогло не лише зламати плани Росії на бліцкриг, а й фактично зупинити просування її військ вглиб території України. Зараз російські війська вже втратили понад 500 танків та 1500 одиниць іншої броньованої техніки, 120 вертольотів і 100 літак.

Проте для того, щоби не лише зупинити наступ Росії, а й відкинути її із захоплених українських територій Києву вкрай необхідна не лише оборонна зброя, а й наступальна. Саме завдяки їй Україна зможе деблокувати оточені міста, як-от Чернігів, Суми та Маріуполь, а також звільнити від російських загарбників територію, яку вони вже змогли захопити, а головне — зберегти життя цивільних, яких російські окупанти фактично тримають у заручниках під постійними обстрілами і блокуючи можливість виїхати. І в цьому Україні дуже допоможе наступальна зброя, яку можуть поставити члени НАТО. Тому на останньому саміті НАТО 24 березня Президент Володимир Зеленський звернувся до Альянсу з проханням надати 1 % своїх літаків і танків, що виглядає не так багато, якщо врахувати, що Україна бореться з армією, яка ще донедавна вважалась другою за величиною у світі.

Одним із найбільш швидких варіантів може бути постачання Україні радянського озброєння, яке є в розпорядженні країн Альянсу з колишнього «соціалістичного табору»: українські військові вже мають цю техніку на озброєнні, тому їм не треба здобувати нові навички для її використання. А в зазначених натівських країнах частина цієї військової техніки просто перебуває на складах, адже її замінити на більш сучасне озброєння. Також Сполучені Штати могли би в пришвидшеному порядку замінити радянські зразки озброєння, які ще використовуються їхніми союзниками, на американські (зокрема йдеться про передачу польських винищувачів Україні — рішення ініційоване Польщею, але так і не підтримане Сполученими Штатами). Ще одна опція для США — надання Україні власної військової техніки, яка знімається з бойового чергування та замінюється на сучасне озброєння.

Танки та інша бронетехніка. Зараз танкові бої відбуваються фактично на всіх ділянках фронту, включно із містами, як-от Маріуполь. Російські війська мають значну перевагу в кількості танків, що українська армія дещо нівелює протитанковими ракетними комплексами. ПТРК дуже вдало застосовуються для оборонних дій, але в контрнаступі вони можуть бути не так ефективні. Основний вид наступальної зброї сухопутних військ — це танки. Вони є одним із ключових елементів контрнаступів української армії на землі, які вже відбуваються на декількох ділянках фронту. Але для повернення захоплених росіянами українських територій необхідні масові контрнаступи на всьому фронті.

На озброєнні та складах Польщі, Болгарії та Чехії перебувають у сукупній кількості декілька сотень танків Т-72 різних модифікацій та їхніх варіацій (наприклад, польські PT-91 Twardy). Ця техніка могла би значно підвищити наступальний потенціал українських сухопутних сил.

Також країни східного флангу НАТО мають на озброєнні сотні БТРів і БМП радянського виробництва. Це озброєння особливо б знадобилося силам територіальної оборони, які потерпають від фактичної відсутності будь-якого броньованого транспорту. БТРи можуть значно підвищити мобільність і маневреність територіальної оборони та скоротити втрати серед особового складу. Для цього США можуть надати Україні БМП M2 Bradley та додаткову кількість броньованих автомобілів Humvee із встановленими на них протитанковими комплексами TOW-2.

Ствольна та реактивна артилерія. У 2014 році на початку російської агресії українські артилеристи були одними з найбільш боєздатних підрозділів ЗСУ. А у 2022 році вони вчергове довели свою ефективність: про майстерність артилеристів української армії свідчать числені відео в мережі зі знищеними вщент колонами російської військової техніки на марші. Оскільки зараз РФ поступово переходить до війни на виснаження й позиційних бойових дій, то саме артилерія буде грати одну з ключових ролей у прориві рубежів російської армії, нанесенні ударів по її критичних військових об’єктах (командні пункти, склади з боєприпасами та паливом тощо). Тому ЗСУ зараз могли би підсилити такі види озброєнь, як гаубиці Д-20, самохідні артилерійські установки «Гвоздика» та реактивні системи залпового вогню «Град», декілька сотень одиниць яких зараз мають армії Польщі та Болгарії.

Окремим пунктом може стати передача Україні тактичних ракетних комплексів «Точка-У», майже два десятки яких перебувають на озброєнні Болгарії. «Точка-У» — це найбільш далекобійна зброя української армії. Її вже неодноразово ефективно використовували проти сукупчень техніки російської армії, її командних штабів. Серед нещодавніх успіхів використання «Точки-У» варто зазначити знищення великого десантного корабля «Саратов» у порту окупованого Бердянська. Тому надання Україні навіть декількох одиниць цих ракетних комплексів могло би значно вплинути на хід військових дій.

Штурмова авіація. Російські військово-повітряні сили мають чисельну перевагу над українськими не тільки в загальній сукупності, а й над театром військових дій безпосередньо. Тому Україна вже неодноразово зверталася з проханням до НАТО щодо передачі винищувачів МіГ-29, які досі є на озброєнні Болгарії та Польщі. Це прохання стосувалося, перш за все, захисту українського повітряного простору від російських бомбардувальників. А в наступальній площині українським ВПС могли б допомогти американські штурмовики А-10. Вони зараз уже не дуже потрібні Сполученим Штатам, адже на озброєння американських ВПС надходять сучасні F-35. А Україна могла би використовувати А-10 для знищення російських колон бронетехніки. Для навчання керувати цими штурмовиками українським пілотом не знадобиться багато часу.

Інше військове обладнання. Для координації наступальних дій українським військовим знадобляться засоби захищеного зв’язку, які запобігатимуть перехопленню комунікації збройними силами РФ. Це допоможе зробити контрнаступи українських військ несподіваними для ворога, не дозволяючи йому підготуватися дл оборони. Також українських військових та техніку необхідно максимально укомплектувати приладами нічного бачення. Це дозволить проводити наступальні дії в нічний час, коли російські війська можуть бути максимально дизорієнтованими, що підвищує шанси ЗСУ на успіх.

Довготривале протистояння може допомогти Росії перегрупуватися, наростити військову сили, краще адаптуватися до санкцій. Найголовніше, що кожен день позиційної війни — це сотні жертв цивільних, багато серед яких — діти. І наші партнери мають усвідомлювати, що це найбільша ціна за стратегію довгострокового виснаження Росії. Українська армія має перехоплювати ініціативу на театрі воєнних дій і йти в контрнаступ на всіх ділянках фронту. І переламним моментом тут можуть стати постачання країнами НАТО саме наступальних видів озброєнь. В обороні війни не виграють.

Денис Давиденко, Ольга, Лимар, Маргарита Хвостова, для ECFR.EU