84% українців бачать збільшення російської пропаганди у медійному полі (такі дані наведені у дослідженні Українського інституту медіа та комунікації). А в умовах війни це питання не лише медійної грамотності, а й національної безпеки, адже РФ постійно атакує Україну в інформаційному просторі.

Тож аби поділитися шляхами та способами боротьби з дезінформацією, представники держави, ГО та медіа 2 серпня провели круглий стіл “Ефективність протидії російській дезінформації в Україні в умовах повномасштабної війни”. На заході обговорювали зміну стратегій протидії дезінформації після 24 лютого 2022 року, роль держави, громадського сектору та медіа і майбутню “деокупацію інформаційного простору” для визволених територій.

Одним з учасників круглого столу став Ігор Розкладай, заступник директора та головний експерт з медійного права ЦЕДЕМ. Він розповів про роль громадських організацій у боротьбі з дезінформацією.

“Можна навести приклад, коли були розроблені системи медійної грамотності, і вона зашивалася у викладання звичайних дисциплін – це якраз робили громадські організації у партнерстві. Держава може і має масштабувати це вже через систему освіти. І таких прикладів – достатньо багато.

Так само можна говорити про взаємодію з аналітиками Центру стратегічних комунікацій у відслідковуванні тих наративів, які РФ розганяє у Facebook. Ми обмінюємося цією інформацією для блокувань і така синергія теж дає позитив. Зараз фейсбук здебільшого самостійно блокує всю цю дезінформацію. Якщо ви і бачите такі картинки, то вони зникають достатньо швидко: кілька годин – і немає. Тобто не треба сидіти і писати великі скарги з лінками, аби щось заблокували. Ми навчили цьому – зокрема і завдяки взаємодії”, – розповів він.

На думку Ігоря Розкладая, далі громадський сектор має перш за все посилити аналітичну роботу, особливо з темами, які раніше були не дуже популярними. Він відзначив команди Інституту Масової Інформації та Інституту демократії імені Пилипа Орлика за “початок роботи над десакралізацією “хороших росіян”, особливо в контексті медіа”.

Експерт пояснив, що ми не можемо довіряти так званим російським опозиційним ресурсам, але цю тезу треба підкріпити доказами та аргументами. І дуже добре, що громадські організації беруть на себе таку роль. Бо на Заході є і буде запит на пошук якоїсь “альтернативної Росії”, тож Україні доведеться довго доводити його хибність.

“Це те, над чим нам дійсно треба працювати. І найголовніше – це об’єднати зусилля для роботи “назовні”, бо РФ активно працює в різних регіонах. Спостерігаючи за колегами, які спеціалізуються на певних регіонах, сказав би, що треба набагато більше уваги приділяти Африці, бо там РФ розгортає дуже небезпечні процеси. Тому розслаблятися ще рано”, – зауважив Ігор Розкладай.

Він також нагадав про переваги громадських організацій. Якщо ГО комунікують одна з одною та шукають спільні точки дотику, вони діятимуть ефективно. Зокрема й тому, що громадський сектор гнучкіший з погляду бюрократії. Організації можуть у власному режимі спроєктувати, створити та відтестувати рішення, на котре у держави пішло б більше часу через процедури, тендери та інші особливості. “Те, що можна зробити в ГО за три місяці, держава буде робити два роки”, – підсумував Ігор Розкладай.

Окрім того, експерт розповів, якою має бути інформаційна політика під час майбутньої деокупації Криму. Її можна розділити на три етапи.

• Першим буде завчасна підготовка. Так, скоро з’явиться стратегія про когнітивну деокупацію, є кроки для укладання правопису кримськотатарською мовою та інші зрушення.
• Другий етап настане, коли Україна поверне півострів і відновлюватиме там дію законодавства де-факто. Адже медійне право за ці роки змінилося (наприклад, Закон “Про медіа” запрацював лише у 2023 році). Ігор Розкладай вважає, що доведеться поновлювати дію правових актів поступово, бо Крим був відірваний від українського контексту.

  Наприклад, застосувати відстрочення санкцій, коли спочатку з’являються вимоги і можливості, а лише потім наставатимуть покарання. Експерт пояснює: якщо одразу встановити ті ж мовні квоти, це призведе до вибуху.

• Третій крок – визначити, що буде з Кримом далі. Починаючи з того, чи збережеться АРК, чи півострів отримає новий правовий статус в Україні. З цього випливають питання: як забезпечити функціонування національних органів кримськотатарського народу, розвиток мови та культури.

  З одного боку, державна політика має бути однаковою: чи то в Івано-Франківську, чи то в Луганську, чи то в Криму. А з іншого – паралельно слід гарантувати права корінних народів, що буде непростим завданням. Треба бути готовими і до хвиль російської дезінформації, спроб налаштувати українців та кримських татар одне проти одного.

  Цей етап, за прогнозом експерта, затягнеться на покоління, однак у підсумку стане красивим прикладом деокупації визволених територій.