Наступного четверга, 2 червня 2016 року, Верховна Рада може розглянути і остаточно прийняти зміни до Конституції щодо правосуддя разом із новою редакцією закону “Про судоустрій і статус суддів”.

Реанімаційний пакет реформ наголошував, що законопроект “Про внесення змін до Конституції щодо правосуддя” №3524, попри деякі недоліки, є шансом на проведення повноцінної судової реформи, але чи буде його використано – залежить від змісту імплементаційних законів.

27 травня 2016 року Рада з питань судової реформи планує розглянути проект нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Законопроект). Ознайомившись із положеннями Законопроекту, який попередньо було розіслано членам Ради, мусимо констатувати, що, незважаючи на численні позитивні моменти, Законопроект містить низку ризиків, які стануть на заваді належному впровадженню змін до Конституції і ставлять під загрозу успішність судової реформи в цілому.

По-перше, положення Законопроекту містять ризик відновлення адміністративної вертикалі “управління” судами. Згідно із ст. 20 Законопроекту повноваження щодо призначення і звільнення голів судів і їхніх заступників повертається Вищій раді правосуддя (сьогодні вона має назву – Вища рада юстиції).

Централізоване призначення голів судів Вищою радою юстиції в часи президентства Януковича привело до тотального контролю голів судів, а через них і суддів з боку його адміністрації Президента.

Незважаючи на відсутність у  Президента конституційних повноважень щодо голів судів, Законопроект наділяє Президента повноваженням  підписувати посвідчення головам судів і їхнім заступникам (ст. 51 Законопроекту). Таке положення не випливає з конституційних положень та може бути використане для збереження або відновлення неформальних практик політичного впливу на суддів через голів судів, які в силу цього положення змушені будуть встановлювати контакти з адміністрацією Президента.

На наше переконання, повноваження щодо призначення голів судів і їхніх заступників має залишитись у компетенції зборів суддів кожного суду. Щонайбільше Вищу раду правосуддя можна наділити повноваженням вести реєстр голів судів та їхніх заступників і вирішувати спори щодо законності обрання на такі посади. Доцільно взагалі вилучити із Законопроекту положення про посвідчення голів судів і їхніх заступників та передбачити відкритий он-лайн реєстр осіб, які обіймають ці посади.

По-друге, приведення суддів до присяги знову поставлено у залежність від Президента (ст. 57 Законопроекту). За всіх президентів щільний графік або інші обставини на багато часу відтягували набуття повноважень уже призначених суддів, бо церемонія приведення до присяги залежала від присутності Президента (лише Кучма делегував повноваження приводити суддів до присяги головам облдержадміністрацій, чим зміцнив їх вплив на місцеві суди).

На наш погляд, відсутність Президента на церемонії приведення до присяги судді не повинна перешкоджати її проведенню.

По-третє, Законопроект не створює можливостей для реорганізації апеляційних судів (ст. 26 Законопроекту), а отже, й для оновлення їх складу на конкурсних засадах.

Це можна зробити, наприклад, запровадивши апеляційні суди, які поєднуватимуть всі юрисдикції. Також важливо, щоб правники, які на сьогодні не обіймають посаду судді теж мали доступ до заняття посади судді в апеляційному суді. Законопроект не дає такої можливості, тож склад апеляційних судів не буде оновлений, завдяки чому всі негативні неформальні практики збережуться на нижчому рівні (ч. 4 ст. 26 Законопроекту).

Якщо внаслідок кваліфікаційного оцінювання значна частина суддів покине апеляційні суди, а утворені вакансії займуть судді з місцевих судів, це збільшить існуючий дефіцит кадрів в місцевих судах, який швидко поповнити не вдасться.

Окрему увагу варто звернути на те, що для антикорупційного суду і нового Верховного Суду не визначено спеціальних  процедур добору суддів, які б гарантували їх максимальну незалежність. Здебільшого зберігаються процедури добору суддів, які діяли раніше. Це ставить призначення суддів до нового Верховного Суду і Вищого антикорупційного суду під загрозу політичного впливу або маніпуляцій результатами конкурсу. Для нових судів потрібно передбачити і детально описати спеціальну процедуру добору із залученням громадськості і міжнародних експертів до ухвалення рішення про призначення судді. Це б гарантувало максимально об’єктивні результати конкурсного добору. Також антикорупційний суд повинен мати захищений бюджет з правом самостійного розпорядження коштами (Законопроект функції розпорядника коштів цього суду покладає на державну судову адміністрацію).

Без усунення цих недоліків вважаємо, що судова реформа не буде успішною, оскільки не відбудеться необхідного оновлення кадрів та збережеться  політичний контроль над суддями. Тому закликаємо членів Ради з питань судової реформи та  інших учасників процесу розробки державної політики в сфері судівництва доопрацювати текст Законопроекту з урахуванням цих зауважень.