На початку квітня експерти ЦППР презентували дослідження «“Судочинство” в окремих районах Сходу України (аналітичний огляд ситуації на окупованому Донбасі у 2014–2018 роках)». У роботі йдеться про історію формування «судової системи», «суддівського складу», структуру та особливості здійснення «судочинства» на окупованих територіях Донбасу.

Спільні та відмінні риси двох «судових систем» узагальнено в інфографіці.

Так, до спільних ознак належать такі:

1) Суди початково формувалися як двоступеневі. Проте в самопроголошеній т.зв. «ДНР» нещодавно відійшли від цієї концепції та анонсували створення окремого апеляційного суду.

2) Непрозора процедура добору та звільнення «суддів». Ключова роль відведена керівникам терористичних угруповань та «головам судів», на яких мають вплив ці керівники.

3) Істотна частка «суддівського корпусу» – особи, які здійснювали правосуддя в судах України. Частина з них досі є суддями за українським законодавством.

4) Підлягає застосуванню українське законодавство в частині, яка не суперечить актам, ухваленими в самопроголошених т.зв. «ДНР» та «ЛНР».

5) Відсутні ресурси, які забезпечують відкритий доступ до «судових рішень».

6) Керівники незаконних збройних формувань не дотримуються навіть власних «нормативних актів».

Проте згадані «судові системи» мають і відмінності. Наприклад у самопроголошеній т.зв. «ДНР» основа здійснення судочинства – українські процесуальні закони, тоді як у самопроголошеній т.зв. «ЛНР» сформували власну систему процесуального законодавства, яка значною мірою копіює відповідні закони РФ.

«Судова система» у самопроголошеній т.зв. «ДНР» краще сформована в інституційному плані: у самопроголошеній т.зв.  «ЛНР» до жовтня 2018 року не діяв суд, який би забезпечував апеляційний та касаційний перегляд рішень, ухвалених місцевими судами.

Ознайомитися з повним текстом дослідження можна за посиланням.

Аналітичний огляд підготовлено за підтримки Європейського Союзу в межах проекту Центру політико-правових реформ “Посилення ролі громадянського суспільства у забезпеченні демократичних реформ і якості державної влади”.

Джерело: Центр політико-правових реформ