13 березня через тиждень після ухвалення відповідної постанови Кабінет Міністрів України, доопрацювавши зміст Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки (ДАП), оприлюднив її.
Відповідно до ст. 6 Конвенції ООН проти корупції (ратифікована Україною в жовтні 2006 року) кожна держава-учасниця забезпечує необхідну незалежність органам, які відповідають за проведення антикорупційної політики, розширення та поширення знань щодо запобігання корупції, з метою надання можливості виконувати свої функції ефективно і в умовах свободи від будь-якого неналежного впливу.
У Розділі ІІІ Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) визначені засади формування і реалізації антикорупційної політики: на основі аналізу корупційного клімату й успішності реалізації антикорупційної політики попередніх періодів Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) розробляє проєкт Антикорупційної стратегії на відповідний період; після її ухвалення Верховною Радою Уряд у шестимісячний строк з дня набрання чинності відповідним законом затверджує державну антикорупційну програму з реалізації Антикорупційної стратегії.
Згідно зі статтями 18-3 і 18-4 цього ж Закону НАЗК має забезпечити моніторинг та оцінку ефективності реалізації Антикорупційної стратегії і ДАП, а також оприлюднення результатів такого моніторингу і цілодобовий доступ до них. Крім того, у ст. 18-1 визначено, що за результатами моніторингу й оцінки ефективності виконання Державної антикорупційної програми НАЗК має право ініціювати її перегляд, а внесення змін до ДАП не допускається без громадського обговорення та погодження з НАЗК.
Антикорупційна стратегія набрала чинності 10 липня 2022 року, і, відповідно, ДАП мала бути затверджена Кабінетом Міністрів не пізніше 10 січня 2023 року.
10 грудня 2022 року (за місяць до визначеного законодавством строку затвердження) НАЗК направило до Кабінету Міністрів проєкт ДАП, який містив:
У встановлені законодавством строки ДАП не була затверджена, а Урядовий комітет з питань національної безпеки і оборони та правоохоронної діяльності 9 січня направив її проєкт на доопрацювання. 1 лютого комітет рекомендував програму до затвердження, але відповідне питання було внесене до порядку денного Уряду аж через місяць – 2 березня.
Як випливає із листа НАЗК, перед затвердженням ДАП Уряд висловив іще низку зауважень, два з яких не були враховані агентством. Вони стосувалися закладеної у програму системи моніторингу реалізації антикорупційної політики та етапів процесу підготовки законопроєктів, спрямованих на досягнення очікуваних стратегічних результатів.
4 березня (майже через два місяці після встановленого законодавством строку) на засіданні Уряду Державна антикорупційна програма була затверджена, але оприлюднена не відразу після цього. Тоді ж Прем’єр-Міністр України Денис Шмигаль заявив: «такий важливий документ повинен залишатись «живим», відкритим для пропозицій і доповнень. Тому будемо працювати з Парламентом, з іншими стейкхолдерами, з керівниками антикорупційних органів». Ці заяви викликали занепокоєння громадськості щодо необґрунтованих змін до змісту ДАП.
Як показав аналіз оприлюдненої 13 березня ДАП, Кабінет Міністрів не врахував позицію НАЗК, висловлену напередодні, та вилучив із програми показник питомої ваги у відсотках кожного запланованого заходу в досягненні очікуваного стратегічного результату, а також подав процес підготовки передбачених ДАП законопроєктів в узагальненому вигляді, виключивши етапи громадського обговорення, погодження з заінтересованими органами та проведення правової експертизи – у межах реалізації Антикорупційної стратегії ці етапи стають необов’язковими.
Початковою версією ДАП було передбачено майже 400 заходів, виконання яких мало би розпочатися у січні або лютому 2023 року. Зволікання з затвердженням програми призвело до того, що частина передбачених нею заходів буде виконуватися у ще більш стислі терміни, і дефіцит часу може позначитися на якості їх виконання.
