Відновлення України — питання держави чи громадянського суспільства? Обох, впевнена директорка Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ Ольга Лимар. Лише за ефективної співпраці можлива дійсно відбудова й реформування. У Львові відбулася дискусія «Відновлення у часи війни: якою є роль громад і громадянського суспільства?», у якій взяли участь представники експертної спільноти України та наші європейські партнери. Про роль «європейської рамки» у відновленні, виклики та цілі на 2024 рік у відбудові — розповіла Ольга Лимар.

На цьогорічній Конференції з питань відновлення України Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської Комісії, згадала про відновлення як формування нового образу України (new image of Ukraine). Нещодавно на одній зустрічі в Києві Пет Кокс, колишній голова Європарламенту і очільник Місії по формуванню дорожньої карти реформ для України у 2015 році, зазначив: Україна зараз перероджується. Мені дуже подобаються ці два визначення відновлення як, по-перше, формування цілісного образу державу, як мають взаємодіяти різні процеси в державі, а по-друге про переосмислення того, що було раніше. 

До речі, до 2022 року, Конференції з питань відновлення були Конференціями з питань реформ. І мені здається, що це має бути не просто зміна назв, особливо співзвучних англійською (reforms and recovery), але й розуміння фокусу, що відновлення — це в першу чергу про продовження реформ, розпочатих після Революції Гідності. 

Деякі зміни потребують завершення  воєнного стану, якщо вони, наприклад, вимагають змін до Конституції. Та це не означає, що не можна і не варто імплементувати інші зміни, чи готувати підґрунтя для майбутнього. 

Відновлення  — це про правильну ідентифікацію проблем в умовах обмежених ресурсів, а також розуміння певної привабливості України, враховуючи погіршення демографічної ситуації. Це і про соціальні послуги: освіту, медицину, доступ до культурного контенту, інклюзивність тощо. Тому крім залучення міжнародних партнерів і громадськість до моніторингу проєктів відбудову, контролю ефективного використання коштів (наголошую, не просто прозорого, але й ефективного), важливе й власне формування концепцій відновлення, впливу на формування державних політик. 

Держава може створити для цього ефективні механізми. Наприклад, нарешті ухвалити законопроєкт про публічні консультації з урахуванням парламентарів та органів місцевого самоврядування як суб’єктів публічних консультацій. Або ж можна вже розпочати цю практику навіть без ухвалення законопроєкту. Також важливо звернути увагу на зміцнення інституційної спроможності держави. Громадський сектор може і повинен допомагати владі у виробленні реформаторських рішень, але він не може бути повноцінною заміною ефективної системи бюрократії. Саме тому потрібно звертати увагу на реформу публічної служби, зокрема  важливим є ухвалення законопроєкту “Про місцеві державні адміністрації”. 

Не забуваймо й про якісне переосмислення Державної стратегії регіонального розвитку і стратегій розвитку територіальних громад для якісної імплементації відновленням на місцевому і регіональному рівні. Центральній владі потрібно ефективніше взаємодіяти із асоціаціями органів місцевого самоврядування, які представляють інтереси громад. Це в інтересах і суспільства, і представників влади. 

Залучення громадян до обговорення візійних документів, державних політик робить їх якіснішими, легітимнішими. Демократичність означає розуміння інструментів впливу на прийняття державних рішень. А Україну зараз підтримують саме як демократичну державу.

Це вплив на місцевому рівні і місцевого рівня на національний. Тобто власне громади повинні долучатись до формування державної політики. Згадаймо й завершення реформи децентралізації і формування регіональної політики з урахуванням того ландшафту змін, який сформувався після початку повномасштабної війни. Регіональна політика повинна вже зараз бути адаптована до правил ЄС і тут перед Парламентом стоїть ще багато завдань. Небезпекою є відсутність чіткою архітектури стратегічного розвитку і недостатня управлінська спроможність громад.  Громадський сектор, центральна влада і донори мають допомогти громадам збільшити їхню спроможність, допомогти їм сформувати якісні управлінські команди, які будуть здатні працювати над відновленням і розвитком. 

Україна не може обирати між військовими діями і продовженням розвитку. Небезпечною є теза про проведенням реформ після перемоги, адже реформи і є частиною нашою перемоги. Є запит на результати — як в суспільства, так і в міжнародних партнерів. Україна вже в перший рік повномасштабного вторгнення отримала статус кандидата до членів Європейського Союзу, а незабаром ми очікуємо на висновок (сподіваюсь все ж позитивний) Європейської комісії щодо виконання семи вимоги, отриманих у зв’язку з набуттям цього статусу. Реформи, відновленням, інтеграція до ЄС — це все один трек, один процес, і на державному рівні це має бути зрозуміло. 

Ми бачимо у влади запит на підтримку у наближенні нашого законодавства до директив Європейського Союзу. Організації громадянського суспільства, аналітичні центри можуть експертно і насправді адвокаційно посилити державні інституції, у принципі як це було з 2014 року. Але це не означає, що формування офісів реформ чи офісів євроінтеграції може замінити державний апарат чи нівелювати реформу органів центральної влади та державної служби. 

Залучення громадянського суспільства має відбуватись перш за все через бажання до співпраці, механізми як робочі міжсекторальні групи, публічні консультації, опитування — вони існують. Важлива співпраця всіх ключових стейкхолдерів. Це  демонструє опитування представників громадянського суспільства Chatham House щодо того, як воно власне бачить цей процес і свою роль в ньому.

Організації громадянського суспільства демонструють свою проактивність. Наприклад, Бачення реформування і відновлення України у перспективі 2030 року — візійний документи (напрацьований Коаліцією РПР та ШПА) необхідних змін в соціально-гуманітарній сфері країни в перспективі нашої перемоги, а також — європейської інтеграції і отримання членства в НАТО. Тут  окреслені конкретні політики — стратегічні плани і кроки їх втілення незалежними кращими громадськими експертами.

Думаючи про 2023 і навіть 2024 ми вже знову маємо адаптуватись, розуміючи, що виклики знову змінюються. Людиноцентричність, екологічність, інклюзивність та орієнтація на інтеграцію до ЄС — наскрізні вектори відновлення в різних сферах державної політики. Відтак адаптуймося до цього.

Захід організовано Українським Форумом Chatham House (Ukraine Forum project, implemented by Chatham House).