План BEPS (протидія переміщенню прибутків і активів у низькоподаткові юрисдикції. – Ред.) широко крокує всією планетою, яка здригається від його видатних п’ятнадцяти кроків. Але Україна тільки починає імплементацію. І дуже скоро Верховна Рада розгляне законопроект (їх у парламенті два, № 1210 і альтернативний № 1210-1. – Ред.), який готує нам багато “чудових відкриттів”, пов’язаних з BEPS. І, мабуть, найбільш значущою і потужною буде імплементація до Податкового кодексу поняття “контрольована іноземна компанія” (КІК).
Разом з іншими новаціями плану BEPS впровадження законодавства про КІК спричинить ліквідацію офшорів (у всьому світі), перебудову світових фінансових потоків і навіть крах деяких національних економік. Але багато країн не поспішають впроваджувати саме цей крок плану BEPS. Вони вважали за краще – поки – обмежитися мінімальним пакетом, рекомендованим ОЕСР. Наприклад, вирішили почекати Об’єднані Арабські Емірати. Україна теж “підписалася” тільки під базовими стандартами BEPS. Можливо, і нам не варто бігти поперед батька в пекло?
Що таке КІК? Це – іноземна юридична особа, яка перебуває під контролем українського резидента (юридичної або фізичної особи). До таких іноземних компаній прирівнюються також утворення без статусу юрособи (партнерства, трасти, фонди і т. д.). Як правило, під контролем мається на увазі володіння часткою в статутному капіталі КІК (пряме або опосередковане). Але є й інший критерій – фактичний контроль.
І якщо з володінням корпоративними правами зазвичай все ясно (досить просто з’ясувати і точну частку володіння, і наявність / відсутність відносин контролю), то з визначенням фактичного контролю може бути багато проблем. Бо це – значною мірою оцінна категорія. Наприклад, такий критерій як “ведення переговорів щодо укладення договорів юридичною особою, які в подальшому лише формально затверджуються органами управління компанії”. Не дуже чітке формулювання. Адже двірник теж може домовитися “від імені юрособи” про покупку мітли. Так що нюансів щодо визначення фактичного контролю (був чи не був?) – маса. При цьому часто думка податківців серйозно відрізняється від думки платника податків. І ризики такого подвійного тлумачення можуть бути надзвичайно високими.
Відповідно до новацій, контролююча особа повинна повідомляти податковим органам про свої компанії, а також розрахувати, задекларувати та сплатити податок з прибутку КІК. Якщо контролююча особа – це фізична особа, то дані про прибуток будуть відображені у декларації з ПДФО. Якщо контролююча особа – юрособа, то прибуток КІК збільшить фінансовий результат для оподаткування податком на прибуток.
Оскільки (як пишуть у пресі) КІК – це, в основному, офшори, виходить наступна картина. Контролююча особа, яка змушена сплатити з прибутку КІК податок в Україні, втрачає зацікавленість у такому офшорі. Дійсно, навіщо нагромаджувати багатоповерхові структури, витрачати гроші на утримання партнерств і трастів, якщо ніякої податкової економії це не дає? І за номіналами не надто сховаєшся – весь світ стає прозорим і розкриває інформацію про бенефіціарів.
Я однозначно не ставлю завдання критикувати або хвалити деофшоризацію. План BEPS взагалі є штука багатопланова і досить неоднозначна. Але хотілося б відзначити кілька “суто українських” моментів.
Перше: а чи потрібно впроваджувати КІК-новації вже зараз? За деякими даними, в Росії після імплементації аналогічних норм 30% багатих людей вирішили відмовитися від російського податкового резидентства і почали платити податки десь на Сонячному Кіпрі або в Туманному Альбіоні. Ми теж такого хочемо? І це при тому, що самі норми російського законодавства були більш ретельно прописані. Дійсно, якщо прямо завтра доведеться декларувати КІК, то, ймовірно, потрібно надати час для ліквідації КІК. Тобто людина все сама за кордоном переструктурує, закриє офшори, переведе фінансові потоки в Україну і буде платити податки тут. Адже нам потрібно саме це? Але контрольовану компанію ліквідувати за три дні не можна. Так чому ми так поспішаємо, не даємо можливість добровільно перетягнути КІК в Україну?
Друге: дуже б хотілося, щоб в українському законодавстві з’явилася можливість редоміциляції (зміна юридичної адреси з однієї юрисдикції в іншу). Аж до того, щоб створити спеціальні адміністративні райони, куди може “десантуватися” колишній офшор, а нині – резидентна міжнародна компанія.
Третє: законодавці хочуть ввести убивчо високі штрафи для власників КІК. Наприклад, за неподання звіту про контрольовану компанію – від 2,5 млн грн. Такий штраф неадекватний відносно правопорушення, нелогічний і аморальний. І його не можна вводити.
