Мене зараз запитують, що робитиме Захід після путінського псевдореферендуму. Чи діє ядерний шантаж? Чи готовий Захід до розпаду Росії?

Путін розраховував, що буде повторення 2014 року, що Захід злякається, і всі з Путіним побіжать домовлятися. Що, оголосивши анексію, від доб’ється політичних поступок від Заходу, і від України.

Цього точно немає, і це результат нашої дипломатії і стійкості нашої армії. До ядерних погроз Путіна ставляться, як на мене, достатньо холодно. Як мінімум, є сигнали про те, що американці окремими каналами можуть передавати важливі меседжі в Кремль. І передали, щоб про ядерну валізку Путін і не думав, включно з тактичними ядерними ударами по Україні.

Однак із розвалом Росії все набагато складніше. І до розвалу РФ, на жаль, переважна частина наших західних партнерів, за винятком, можливо, країн Балтії, Польщі, можливо Великобританії, не готові. Це для нас один з найбільших викликів на наступні півроку, можливо, рік, коли ми будемо й далі боротися, коли нам треба буде більше зброї від Заходу. Тут зазначу, що нам допоможуть оголошена Путіним анексія наших територій та мобілізація. В Рамштайні зараз поставки точно пришвидшаться в результаті того, що ми реально очікуємо на нову хвилю російських мобілізованих кадрів на нашій території. Але з розвалом Росії складніше, бо ні у Вашингтоні, ні тим паче в Берліні чи в Парижі, ні в Брюсселі немає розуміння, а що робити з Росією, у якій почнуться дезінтеграційні процеси.

Більше того, я днями була на одній дискусії, де, від деяких дуже поважних західних аналітиків звучали істеричні реакції, мовляв, ми навіть говорити про це не маємо. Бо, мовляв, розвал Росії — це однозначно погано, і цього треба уникнути за будь-яку ціну. Навіть якщо така ціна — поступки України, в тому числі, територіальні.

І ось тут для нас є прихована проблема. Ми повинні дотиснути Захід (і абсолютно спроможні це зробити) в тому, що розвал Росії — це не щось, над чим треба окремо працювати. Для цього треба допомогти Україні виграти. Бо путінський режим і авторитарна російська нефедерація не витримає розвалу сильного кремлівського центру.

Ось стратегія американців приблизно така: давати військову допомогу дозовано, так, щоб не призвести до повноцінного розпаду РФ і її повноцінної нищівної поразки.

Мені здається, що в України є шанс, з огляду на те, як Путін ескалює ситуацію, дипломатично переконати Вашингтон (бо це наш головний партнер), щоб дози цієї підтримки були іншими. А все інше українська армія робитиме на місцях, так само, як і українське суспільство загалом.

Повну версію інтерв’ю з Марією Золкіною дивіться на Радіо НВ: