Реанімаційний Пакет Реформ > Новини > Колонки > Михайло Жернаков: АВТОРИТАРИЗМ ПОВЕРТАЄТЬСЯ?

Михайло Жернаков: АВТОРИТАРИЗМ ПОВЕРТАЄТЬСЯ?

Вперше після Революції Гідності влада неприкрито оголосила війну громадянському суспільству, прийнявши “закон Чорновол” про “електронне декларування ГО”.

Сказано про це вже було чимало (див. посилання внизу). Але залишилося поза увагою те, що прийнятий законопроект не тільки створюватиме значні незручності аникорупційним ГО, а й фактично відновить в Україні авторитаризм і знов перетворює Україну на поліцейську державу зразка наших північних сусідів. Якщо, звичайно, буде підписаний Президентом.

Чому?

Закон фактичо встановлює, що кожен, хто “бере участь, залучається до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції” і не подає електронну декларацію – потенційний злочинець:

– Зняв сюжет про віллу чиновника? – Сядеш.

– Надіслав запит про використання публічних коштів? – Сядеш.

– Прийшов на мітинг? – Сядеш.

– Проходив повз мітинг, але потрапив в оперативну зйомку СБУ? – Сядеш.

“Але ж закон чітко не визначає що таке “заходів, пов’язаних із запобіганням”, та й взагалі в п. 5 мова ніби про організації, а не окремих осіб, які беруть участь у таких заходах”

Навпаки. Саме тому, що закон є нечітким, “правоохоронні” органи отримають максимально широке поле для тлумачення цього закону саме так, як “буде потрібно”. Будь-яке “ніби” суперечить принципу юридичної визначеності, а з ним і принцпу верховенства права, загрожує демократії і її громадянам.

“Цей закон про ГО-“грантоїдів”. Вони не хочуть заповнювати декларації, а тому в них істерика”

Керівників антикорупційних ГО електронними деклараціями не злякати. Більшість із них і так подає декларації як учасники численних громадських рад, бо самі прописали такі вимоги в антикорупційному законодавстві. Громадська рада доброчесності ще до прийняття цього закону в своєму регламенті передбачила обов’язок для своїх членів заповнювати такі декларації.

Єдина різниця – тепер за це передбачена кримінальна відповідальність, яку залежні від політиків “правоохоронні” органи і суди будуть радо застосовувати до активістів і журналістів-розслідувачів.

“Нічого-нічого, зате дізнаємося як і за що ці атникорупціонери живуть”

Нічого додатково ми не дізнаємося.

Грантові проекти і так мають дуже високі стандарти звітності, і більшість звітів доступні на сайтах ГО і міжнародних донорів. Закон, натомість, не встановлює жодних додаткових обов’язків щодо розкриття інформації ні про походження коштів, ні про їх використання.

“Якщо корупціонери мають подавати декларації, то хай антикорупціонери теж подають”

В чиновників і в громадських активістів різний характер діяльності, як і обсяг можливих зловживань. Чиновникам доступні мільярди бюджетних, тобто наших з вами коштів, і вони за них мають детально звітувати. Кожен громадянин має право перевірити раз-у-раз кишені чиновника на наявність у них його, громадянина, власних коштів.

Виконавці грантових програм, натомість, не мають жодного доступу до бюдждених коштів, а тому не можуть ними зловживати.

“В США всі подають декларації. І ГО, і їх постачальники, і прості громадяни. І в нас також. Я от недавно ходив у податкову”

Загальна податкова декларація про доходи на кілька рядків і спеціальна антикорупційна майнова електронна декларація на 40 сторінок на сайті НАЗК – це різні речі. Таку декларацію не заповнюють і не мають заповнювати ні підприємнці, ні інші громадяни – ні в США, ні в Європі, ні в Україні.

А додаткове навантаження на підприємців, які надають будь-які послуги антикорупціним ГО (оренда приміщень, експертна допомога, прибирання, друк), в умовах відносно вільного ринку дуже імовріно відверне від них більшість постачальників і фактично заблокує роботу.

***
Аргументів можна наводити безліч, але очевидно одне. Цей закон є нічим іншим як спробою помсти антикорупціним ГО за те, що вони домоглися впровадження високих стандартів підзтвітності політиків і чиновників і розкрили їхні захмарні статки за наш із вами рахунок.

Але це не було б так небезпечно, якби не торкалося всіх громадян. Майдан теж був одним величезним “заходом, пов’язаним з притидією корупції”, бо однією з вимог було її подолання.

Зараз, через три роки після Революції Гідності, Рада фактично оголосила Майдан поза законом, а нас усіх наперед – злочинцями, якщо ми не подамо електронні декларації.

Тому закон як неконституційний і дискримінаціний повинен бути ветований Президентом і негайно спрямований на доопрацювання. Саме до цього закликав Президента Реанімаційний Пакет Реформ, запропонувавши також зустрітися для вироблення спільної позиції і знаходження оптимального виходу з ситуації.

В іншому випадку очевидним стане, що політична влада остаточно сплутала ворогів, консолідувавшися навколо корупціних інтересів і проти власного народу.

До чого це може призвести – ми добре пам’ятаємо. Тільки цього разу ціна може виявитися набагато вищою. Подальше загострення протистояння влади і суспільства – гра з вогнем, яка за теперішніх умов може вилитися у втрату державності.

P.S. Ситуація неординарна і загрозлива, а тому не дивно, що практично кожний другий блог на УП останніми днями – про це. Для розуміння розвитку ситуації також варто ознайомитися з такими публікаціями:

Про перепетії підготовки цього закону на комітеті і чим він загрожує ще до його прийняття писали Олександр Лємєнов та Саша Дрік, про те куди має справді рухатися антикорупційне законодавство недвозначно натякав Святослав Вакарчук. Це не допомогло уникнути його прийняття закону, процес яке яскраво описала Альона Шкрум.

Власне бачення на тривалі і неоднозначні стосунки з корупцією авторки проекту Тетяни Чорновол висвітлив Сергій Сидоренко а про те, в яку ситуацію поставила Президента його ж фракція і як можна з неї вийти досить детально описав Мустафа Найєм. Пропозицію РПР щодо виходу з ситуації виклав Тарас Шевченко.

Далі буде.

Михайло Жернаков для Української Правди 

ВГОРУ