Повний текст – ТУТ
Перший етап реформи – це зміни в первинній ланці надання медичних послуг.
З Нового року зміниться філософія взаємовідносин між пацієнтом, лікарем та державою. Розпочнеться перехід від бюджетного утримання медичних закладів до закупівлі послуг.
Ключова зміна – гроші «ходитимуть» за пацієнтом. Тобто замість бюджетного фінансування закладу, буде купівля у закладу послуги за бюджетні кошти. За це буде відповідати Національна служба здоров’я України. Послуги медичних працівників первинної ланки будуть повністю безоплатними для громадянина, тобто гарантованими державою.
Другий етап – зміна принципів фінансування вторинної і третинної ланки медичної допомоги з переходом на закупівлю послуг державою у відповідних закладів.
Головна ідея реформи – спрямувати кошти не на підтримку мережі лікарень, а на фінансування потреб пацієнтів. З 2020 року фінансування таких установ буде визначатися згідно з переліком послуг, які гарантовано сплачуватиме держава. Цей перелік буде щорічно встановлюватися Кабміном, а затверджуватися парламентом. Утім, поки що такого переліку немає, наразі збирається інформація для визначення вартості послуг і реальних потреб населення.
Для того, щоб прорахувати гарантований пакет медичних послуг (тобто той об’єм послуг, котрий держава може купити кожному громадянину за наявний бюджет на медицину) необхідно три показники:
На сьогодні відомо лише перший із трьох необхідних показників. На прорахунок двох інших потрібен час і зусилля. Тривалий процес обрахунку вартості пов’язаний з тим, що сьогодні собівартість медичних послуг дуже відрізняється в різних державних закладах.
До прикладу, уявімо, що є дві ідентичні за рівнем фінансування районні лікарні. Сьогодні фінансування лікарень розраховується не від реально зробленої роботи, а від кількості населення, яке числиться у тому чи іншому районі. А тепер уявіть, що перша лікарня зробила 1000 оперативних втручань, а друга лише 200 при однаковому фінансуванні. Тоді послуга лікарні, що зробила 1000 вартуватиме у 5 разів дешевше за ту, що зробила 200. В Україні близько двох тисяч таких закладів.
Зараз МОЗ запропонував методику обрахунку вартості, за якою збиратиме дані з медичних закладів і передав її на затвердження у Кабмін. Щодо визначення потреби у медичних послугах, тут на зміну застарілій паперовій звітності має прийти система E-health, що з початку наступного року активно впроваджуватиметься разом із запуском первинки.
Щороку парламент схвалюватиме перелік послуг, які будуть гарантовані державою, а які мають сплачуватись пацієнтом. Головне, що цей перелік – безоплатних та платних послуг – буде єдиним по всій країні. Діятиме єдина тарифна сітка, незалежно від того, де ця послуга надається.
Тому і план МОЗу такий: розпочати реформу з первинки, позаяк там порахована і вартість послуги (370 грн на одного громадянина з відповідними віковими коефіцієнтами), а також зрозуміла потреба у послугах (первинка забезпечуватиметься для кожного громадянина), як зрештою і екстрена медична допомога, паліативна допомога, ведення вагітності і пологи. Це не означає, що решта послуг стане платним. Поки МОЗ не порахує реальні потреби громадян у цих послугах та їхню вартість, вся вторинна та третинна ланка працюватиме в старому режимі. За задумами МОЗ, на розрахунки піде близько двох років.
Окрім того, оперативний запуск реформи первинки, котра відповідає за профілактику і ранню діагностику захворювань, покликаний уберегти громадян від «запущених», тобто пізно діагностованих випадків. Завдяки тому, що первинна ланка запрацює краще, поширенню інформації стосовно захворювань та небезпечних для населення тенденцій, держава, як планується, зможе більш ефективно здійснювати гарантовано-превентивні заходи щодо попередження масових захворювань та епідемій.
