1 вересня в Україні набули чинності одразу кілька новацій у сфері регулювання лобізму: вступив у дію Закон «Про лобіювання», запрацювали зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення цього закону, а також введено в промислову експлуатацію Реєстр прозорості. У той же день НАЗК провело публічний брифінг і презентувало інформаційний довідник щодо застосування нового законодавства.
Закон про лобіювання — один із важливих елементів зобов’язань України в межах євроінтеграційного треку. Він покликаний зробити взаємодію бізнесу та держави прозорішою та підзвітною. Проте, як наголошують експерти Центру політико-правових реформ, Закон містить недоліки, що стануть на заваді його успішної імплементації, зокрема у визначенні понять (стаття 1 Закону) і переліку виключень зі сфери його дії (стаття 3). Закон радше встановлює правила та обмеження у новій для України сфері професійної діяльності й зарегульовує її, ніж мотивує до детінізації.
Публікуємо аналіз Центру політико-правових реформи нижче.
Закон «Про лобіювання» (Закон) ухвалений 23.02.2024 року на виконання однієї з євроінтеграційних вимог і спрямований на підвищення прозорості взаємодії між бізнесом і публічними службовцями. На момент написання цього тексту до Реєстру прозорості внесені дані щодо 11 суб’єктів лобіювання: 9 юридичних осіб та 2 фізичних особи. Проте, це зовсім не означає, що процеси прийняття рішень органами державної влади стануть прозорішими і зрозумілішими для суспільства.
Закон містить недоліки, що стануть на заваді його успішної імплементації, зокрема у визначенні понять (стаття 1 Закону) і переліку виключень зі сфери його дії (стаття 3). Закон радше встановлює правила та обмеження у новій для України сфері професійної діяльності й зарегульовує її, ніж мотивує до детінізації.
Виданий НАЗК довідник, хоч і має рекомендаційний характер, але мав би сприяти однаковому застосуванню положень Закону, формуванню єдиного підходу до його реалізації, надати орієнтири для фізичних, юридичних та інших заінтересованих осіб, діяльність яких пов’язана із лобіюванням. Вказаних цілей він досягає лише частково, оскільки не розрахований на тих, хто може помилково вважатися лобістом, не містить роз’яснень, яку діяльність слід вважати такою, що не спрямована на вплив або яка не стосується комерційних інтересів, або чиїх саме комерційних інтересів має стосуватися діяльність, щоб підпадати під ознаки лобістської.
Додаткових навчань і роз’яснень потребують також антикорупційні уповноважені органів державної влади і місцевого самоврядування – саме на них покладається завдання виявляти порушення вимог законодавства з питань лобіювання та повідомляти про це НАЗК. Без їх додаткової підготовки практика застосування Закону може стати викривленою: лобісти уникатимуть відповідальності, а представники активної громадськості навпаки – будуть необґрунтовано відповідати за порушення законодавства у сфері лобіювання.
Зауваження має і Реєстр прозорості. Відповідно до пункту 2 частини 20 ст. 5 Закону програмне забезпечення Реєстру має надавати можливість пошуку в ньому суб’єктів лобіювання за видом реєстрових даних. Із цього випливає, що Реєстр має передбачати пошук за різними параметрами: назвою суб’єкта (або іменем), сферою лобіювання, об’єктом чи предметом лобіювання, характером взаємодії між лобістом і органом державної влади чи місцевого самоврядування тощо. Наразі відсутня можливість проглядати навіть список зареєстрованих суб’єктів (реєстр показує тільки загальну кількість і їх статус), а пошук здійснюється лише за назвою суб’єкта лобіювання, яку завчасно потрібно знати. Розширення пошукових можливостей Реєстру і його більша відкритість могли б зробити значно ефективнішим моніторинг за дотриманням законодавства у сфері лобіювання та залучити до цього громадськість і журналістів-розслідувачів.
Таким чином, Закон разом із заходами його впровадження й досі лишається більше формальністю, ніж дієвим інструментом підвищення прозорості формування державної політики та законодавства.
