Конституційний суд вперше звільнив голову. А що, так можна було?!

Станіслав Шевчук – більше не суддя КСУ. Звільнили достроково за дисциплінарну провину. Політичне рішення або все було законно?

14 травня Конституційний Суд вперше звільнив з посади суддю КСУ Станіслава Шевчука. Підстава – вчинення істотного дисциплінарного проступку та грубе і систематичне нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом судді Суду та виявило його невідповідність займаній посаді відповідно до пункту 3 частини другої статті 149-1 Конституції України.

Дострокове звільнення судді Конституційного Суду відбулося обґрунтовано на підставі Висновку постійної комісії з питань регламенту та етики КСУ від 17 квітня 2019 року. Це принципово нова та позитивна практика.

Фактично розпочати процедуру звільнення свого колеги не побоялися троє суддів КСУ: С. Сас, І. Сліденко, М. Мельник. Саме вони 13 березня звернулися до суддів КСУ з обґрунтованим листом про необхідність невідкладного вжиття кардинальних правових заходів  у зв’язку з діяльністю Голови КСУ, яка є несумісною зі статусом судді КСУ.

Як було раніше? 

Попередня практика дострокового звільнення суддів КСУ президентом України та парламентом за порушення присяги мала виключно політичне забарвлення та використовувалася, як форма тиску на суддів КСУ.

Сталий прийом – звільнення чи загроза звільнення. Президент використовував свої повноваження звільняти суддів КСУ з метою впливу на суд та формування політично керованого складу. При цьому, найчастіше експлуатувалася саме не врегульована процедура звільнення за “порушення присяги” судді. 

“Непоодинокими випадками були звільнення суддів КСУ на підставі порушення присяги навіть без будь-якого пояснення, у чому сам суб’єкт звільнення вгледів таке порушення”, – зазначається в аналітичному звіті Центру політико-правових реформ та DRI.

Яскравий приклад – ситуація судді КСУ В. Іващенка. Його було звільнено на підставі “порушення присяги” указом президента № 390/2007 від 10 травня 2007 року. Але вже 14 червня попередній указ було скасовано й того ж дня указом президента № 529/2007 Іващенка звільнили тепер уже у зв’язку з поданням заяви про відставку.

Апогеєм став новий указ президента № 1040/2007 від 1 листопада, яким доповнено попередню підставу звільнення словами “через неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я”. Таким чином, протягом 2007 року суддю Іващенка було звільнено за трьома різними підставами. Це може свідчити про виключно політичні мотиви звільнення.

Варто згадати звільнення суддів КСУ “за власним бажанням” напередодні прийняття КСУ рішення №20 від 30 вересня 2010 року, (яке повернуло Януковичу повноваження за Конституцію 1996-року – ред). Тоді чотири судді КСУ написали заяви про відставку протягом перших кількох днів вересня. Фактично це відбулося з політичних мотивів.

Пізніше Верховна Рада України змінила законодавство з метою приведення його у відповідність до вимог “нової-старої Конституції”.

Цими змінами, зокрема, вносилися не передбачені редакцією “старої-нової” Конституції зміни до статті 23 Закону України “Про Конституційний Суд” та до статті 216 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України”. Вони стосувалися порядку звільнення суддів КСУ. Фактично ними “вичистили” чи не останні елементи порядку звільнення з посад суддів, які ще були в законодавстві.

Таким чином, повноваження суб’єктів призначення щодо звільнення суддів Конституційного Суду стали абсолютно дискреційними та практично повністю знищили інституційну незалежність Конституційного Суду.

Що ж далі?

Після Революції Гідності та втечі президента Віктора Януковича до РФ, Верховна Рада 24 лютого 2014 року відновила дію Конституції у редакції 2004 року та винесла постанову “Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді”, якою звільнила суддів КСУ А. Головіна, М. Колоса, М. Маркуш, В. Овчаренка, О. Пасенюка.

Крім того, виконуючому обов’язки президента України та Раді Суддів було запропоновано звільнити ще сімох суддів. Підстава – порушення ними присяги за фактом прийняття згаданого вище Рішення № 20-рп/2010. Однак судді, яких Верховна Рада запропонувала звільнити, залишилися на своїх посадах.

Більше того вчора, 14 травня, суд обрав нову Голову КСУ саме з цих незвільнених за порушення присяги суддів КСУ у 2014 році. Можливо, Конституційному Суду для усвідомлення, що суддя КСУ не відповідає займаній посаді, необхідно спочатку  обрати її/його Головою Суду?

Отже, саме з метою забезпечення незалежності суддів КСУ конституційними змінами від 2 червня 2016 року, повноваження звільняти суддів КСУ було передано від суб’єктів призначення суддів – парламенту, президента та з’їзду суддів – самому Конституційному Суду. Конституційні новели спрацювали,  а дострокове звільнення судді КСУ вперше відбулося мотивовано.

Проте, варто звернути увагу на не менш важливу для формування незалежного авторитетного в суспільстві Конституційного Суду конституційну новелу щодо нового порядку призначення суддів Конституційного Суду, а саме відбору кандидатур на посаду судді КСУ на конкурсних засадах (частина третя ст. 148 КУ).

Сьогодні вона не працює. На рівні Закону “Про Конституційний Суд України” та Регламенту ВРУ її фактично вбили, а конкурсний відбір замінили політичною підтримкою майбутніх суддів.

Парламенту варто спробувати призначити на посаду судді КСУ правника із визнаним рівнем компетентності та високими моральними якостями відповідно до частини четвертої статті 148 КУ, щоб не прийшлось в чергове порушувати питання невідповідності обраного кандидата займаній посаді.

Нагадаю, що Станіслав Шевчук був призначеним парламентом. Тому саме ВРУ має невідкладно розпочати процедуру призначення нового судді КСУ.

Але до цього, на що неодноразово вказували експерти, необхідно скасувати статтю 208-4 Регламенту ВРУ та встановити в Законі України “Про Конституційний Суд України” конкурсний відбір кандидатів на посади судді КСУ шляхом формування єдиної конкурсної комісії для усіх суб’єктів призначення суддів КСУ.

Юлія Кириченко для LIGA.net

ВГОРУ