13 травня експерти Реанімаційного Пакету Реформ та кілька народних депутатів, зокрема, Остап Єднак та Ярослав Маркевич, в стінах Верховної Ради провели флешмоб: “Коли питимеш воду, задумайся над тим, звідки вона береться!”. Вони запропонували депутатам, які блокують прийняття надзвичайно важливих для країни «екологічних законів», подивитись на екологічні проблеми з несподіваної, але дуже добре відомої всім сторони – туалетів.

Як “підказують” малюнки, здебільшого водозабір в Україні здійснюється з поверхневих водотоків – річок, озер тощо. А куди ми діваємо каналізаційні води? У більшості випадків у ті самі річки й озера (і доволі часто без будь-якої попередньої очистки).  Як часто ми над цим замислюємося?

Сьогодні управління водними ресурсами в Україні здійснюється за адміністративно-територіальним принципом, де провідну роль відіграють обласні управляння водних ресурсів, що підпорядковані Держводагентству. Проте, вони не мають повного контролю за всіма водними ресурсами. Так, підземними водами “відає” Держгеонадра, питаннями питного водопостачання та водовідведення – Мінрегіон, питаннями якості та безпечності питної води – МОЗ, питаннями протипаводкового захисту – ДСНС.

Тобто “хазяїв” на воді багато, але якісніше від того вона не стає. Окрім цього часткової або повної реконструкції потребують майже 100% водопровідних та каналізаційних очисних споруд. Забруднення поверхневих вод набирає катастрофічних масштабів та впливає на життя та здоров’я людей.

За таких умов як забезпечити якість води, попередити паводки та мінімізувати їх наслідки?

Україні бракує комплексного управління водними ресурсами за Європейськими стандартами на основі басейнового підходу! В ЄС вже давно прийшли до того, що водою необхідно управляти за принципом річкових басейнів, адже річки не знають про межі областей і районів. Управляти водними ресурсами слід комплексно, виходячи з того, що в рамках водних екосистем всі їхні елементи (поверхневі і підземні води, флора, фауна, землі, ліси й ландшафти) взаємопов’язані, а отже стан одного елементу неодмінно впливає на стан інших.

Відповідний законопроект № 3603 вже давно зареєстрований в парламенті. Він був в порядку денному на 13-те травня, але зранку дивним чином зник з переліку. В той же час, його прийняття – важлива частина євроінтеграційних зобов’язань України в рамках виконання Угоди про асоціацію (Глава 6 Розділу Vта Додаток ХХХ до Угоди).

Довідка:
На території України виокремлено 9 районів річкових басейнів*: Вісли (Західного Бугу та Сану), Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Дону, річок Причорномор’я, річок Приазов’я та річок Криму.

* – район річкового басейну складається з річкового басейну (сусідніх річкових басейнів) та пов’язаних з ними прибережних і підземних вод.