Гліб Вишлінський для Новое Время

Минулий тиждень запам’ятався резонансними рішеннями Кабінету міністрів України.

По-перше, уряд вирішив змінити  підпорядкування Державної фіскальної служби та забрати її у Мінфіна собі. Але цього було недостатньо: Кабмін виключив Мінфін з переліку відомств, чиє погодження є обов’язковим для документів, що подаються на розгляд уряду. Чи загрожують ці рішення уряду фінансовій стабільності країни?

Востаннє питання підпорядкування ДФС було на порядку денному кілька років тому. Тоді вирішили підпорядкувати цю службу Міністерству фінансів, оскільки саме Міністерство фінансів розробляє політику щодо наповнення державного бюджету.

Загалом, в історії України були різні підходи до підпорядкування в межах Кабміну. Однак, на сьогодні стратегія реформи державного управління передбачає мінімальну кількість державних установ, які підпорядковуються Кабінету міністрів. Кабмін – це сукупність міністрів, які приходять на засідання і голосують, а не окрема інституція, в якій працюють штатні працівники та отримують за це зарплату. Відповідно, КМУ не може керувати великою організацією, в якій працюють десятки тисяч працівників. Такий підхід треба застосовувати і до підпорядкування ДФС.

Окремо варто виділити іншу проблему – відсутність реформ у Державній фіскальній службі, які знов застопорилися після урядового рішення скасувати ним же узгоджений раніше план реформи. На жаль, кожного разу зміни у ДФС закінчуються заміною першої особи. Зазвичай прем’єр-міністр чи Президент призначають на посаду людину, якій вони довіряють, щоб через неї контролювати грошові потоки і прийняття рішень у ДФС, і цим реформа й обмежується.

Отже, як один лише приклад, до сьогодні маємо проблему для українського експорту через ускладненість та корумпованість митних процедур. Відповідно, ми не на повну силу використовуємо можливості, які надає зона вільної торгівлі з Європейським Союзом. Нереформованість Державної фіскальної служби створює проблеми і для проведення податкової реформи. Наприклад, політично вкрай важко щось робити зі спрощеною системою оподаткування, яка є джерелом системних зловживань, поки чесні підприємці не будуть боятися працювати на загальній системі.

На сьогодні рішення про перепідпорядкування відомства, яке було прийнято під час засідання Кабміну, не опубліковано. На жаль, вже вкоренилася практика, коли рішення, прийняті на засіданні уряду, та опубліковані, відрізняються. Іноді нібито прийняті рішення не публікуються ніколи і не набувають чинності, або ж це відбувається за кілька місяців. Тож варто почекати на офіційне опублікування.

Ще гіршим є намір позбавити Міністерство фінансів права “завертати” пропозиції інших міністерств.

У разі, якщо ця ініціатива реально запрацює, будь-яке міністерство зможе провести через уряд рішення, яке призведе до розбалансування державних фінансів. Крім того, дуже часто Міністерство фінансів стояло на сторожі більшої ефективності витрачання бюджетних коштів. Наприклад, якась ініціатива міністерства могла не порушувати закон про бюджет напряму, але призводила до менш ефективного використання виділених грошей.

На теперішній момент, це рішення існує лише в статусі доручення прем’єр-міністра підготувати зміни до регламенту уряду. І оскільки погодження Мінфіном зафіксоване у регламенті, зміни до регламенту мають бути проведені відповідно до визначеної процедури. Такі зміни повинно узгодити Міністерство юстиції. Але подібний підхід, коли інституційні рішення стають заручниками особистих конфліктів, викликають здивування та розчарування.

Ми вже отримали негативну реакцію від наших іноземних партнерів. МВФ заявив, що останні рішення Кабміну не відповідають засадам співробітництва з нашою країною та загрожують зривом фінансування. Лише  2018-2019 роки Україні потрібно виплатити майже $11 млрд зовнішнього державного боргу. І якщо Україна залишиться без нових надходжень від МВФ, то скоріше за все нас спіткає потужна фінансова криза. Криза буде не менш потужна, ніж у 2014-2015 роках, коли золотовалютні резерви країни (а саме із них доведеться виплачувати борги), впали до мінімального рівня.

Найкращим виходом з ситуації для всіх сторін було б охолонути. І прем’єр-міністр, і міністр фінансів належать до політиків, вартих поваги. Обидва дослухаються до міжнародних партнерів України. Можливо, саме вони могли б виступити у ролі медіаторів, і зупинити цей конфлікт, який несе особливу загрозу для країни у політично і фінансово складний передвиборчий рік.

Гліб Вишлінський для Новое Время