Чинна система запобігання корупції — Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань, Спеціалізована антикорупційна прокуратура та інші органи — покликана впроваджувати низку антикорупційних інструментів: виявлення та документування фактів, пов’язаних із корупцією, захист викривачів, запобігання конфлікту інтересів тощо. Проте на практиці ці заходи виявляються неефективними при відсутності належного судового розгляду. Тому забезпечення справедливого правосуддя є однією з головних цілей Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки. Про це говорив Дмитро Калмиков, керівник Департаменту антикорупційної політики НАЗК, 12 жовтня під час публічного обговорення «Створення законодавчих умов для зміцнення доброчесності в системі правосуддя», організованого Коаліцією РПР у партнерстві з Національним Демократичним Інститутом (НДІ), Центром політико-правових реформ та ВІ «Активна Громада».

«Антикорупційна стратегія визначає доброчесність обов’язковою вимогою для членів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Ті, хто не відповідають цій вимозі, мають втратити свої посади», — говорить Калмиков.

Доброчесність, як стандартна вимога до суддів, не завжди впроваджується на практиці. Проте Антикорупційна стратегія запроваджує об’єктивну систему виставлення балів ВРП і ВККС при оцінюванні суддів. Також зараз бракує перманентних механізмів підтримання доброчесності суддівського корпусу.

«Кримінальні справи проти суддів мають бути відкритими та транслюватися в режимі реального часу», — каже керівник Департаменту антикорупційної політики НАЗК.

Але при цьому механізм кримінального переслідування не має використовуватися для тиску на суддів.

«В Україні є практика кримінальних проваджень проти суддів із метою втручання в їхню діяльність. Лише у 2019 році проти суддів було відкрито майже 500 проваджень, до суду було доведено близько 20, а вироків — 0», — наводить статистику Калмиков.

А певні корупційні ризики обумовлені недосконалістю законодавства.

«Деякі особи узурпують посаду голів суду. На цих посадах має відбуватися ротація», — наголошує посадовець.

«Антикорупційна стратегія є програмним документом, який не підміняє собою чинні законодавчі акти, а встановлює орієнтири для міністерств щодо підготовки галузевих проєктів нормативних актів», — підсумовує Калмиков.

Рада суддів України затвердила свою позицію щодо Антикорупційної стратегії у липні цього року, нагадав Богдан Моніч, Голова Ради суддів України, суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду.

«Судова гілка влади розуміє, що цей документ має бути ухвалений. Ми зацікавлені в тому, щоби антикорупційна політика в державі була успішною», – говорить Моніч. 

У 2019 році було ухвалено 150 рішень щодо притягнення 163 суддів до відповідальності. А за 9 місяців цього року вже притягнули до відповідальності 100 суддів. Цю статистику навів Єгор Краснов, суддя Верховного Суду, голова Комітету з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів Ради суддів України.

Зі свого боку суддя Октябрського районного суду міста Полтави Лариса Гольник запропонувала відмовитися від посади голови суду. Адже всі питання можуть вирішувати збори суддів.

«Чи є доброчесними самі члени ВРП і ВККС, щоб оцінювати суддів? Має бути єдиний підхід для визначення доброчесності суддів усіх рівнів. Також немає єдиної практики притягнення суддів до відповідальності та відсутні провадження за незаконні статки суддів, хоча електронне декларування запроваджено», — перелічує вади чинної суддівської системи Гольник.

На це звернув увагу й заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.

«Зараз суддівський корпус, коментуючи Антикорупційну стратегію, робить акцент на відсутності проблем. Як-то впровадження електронних декларацій: вони є, але немає санкцій за недостовірні відомості. Немає адекватного механізму перевірки законності походження статків суддів, тому жодного разу це не використовувалося для звільнення», — звертає увагу експерт.

Також він звернув увагу на інші проблеми суддівської системи: «вічні голови судів», адже в багатьох судах голови суду перебувають на посадах більше десятка років, та вибіркове притягнення суддів до адміністративної відповідальності.

Експерт висловив здивування щодо трактування суддівським корпусом визначення доброчесності як наступ на незалежність суддів.

«Авторитет судової влади базується не тільки на незалежності, але й на підзвітності та відповідальності. Саме ВРП і ВККС мають оцінювати доброчесність суддів і звільняти тих, хто не відповідає критеріям. Але поки цього не відбулося. І якщо одного разу суддя отримав позитивний висновок щодо доброчесності від ВККС, то це не означає, що він тепер завжди вважається доброчесним — має відбуватися постійна перевірка», — резюмує Куйбіда.

Проблема не лише у ВРП чи ВККС, а у всій судовій системі загалом, тому необхідно комплексно підходити до питань судової реформи, наголошує Андрій Костін, народний депутат, Голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики.

«Венеційська комісія позитивно висловилася щодо необхідності існування ВККС. Це дуже добре, адже у Верховній Раді є різні думки щодо цього», — говорить нардеп, додавши, що відбір до ВККС має відбуватися із залученням міжнародних експертів.

За 4 роки не відбулося змін у суддівському корпусі, незважаючи на втілення таких заходів, як декларування суддів. Антикорупційна стратегія пропонує реальні кроки для реалізації антикорупційних механізмів, звертає увагу експертка Центру протидії корупції Галина Чижик.

«ВРП пропонує свою редакцію Антикорупційної стратегії, де члени ВРП не матимуть проходити перевірку на доброчесність. Хоча Венеційська комісія наголошувала на проблеми з доброчесністю членів ВРП», — нагадує експертка.

Незалежність суддів пов’язана з їхньою доброчесністю, адже недоброчесний суддя не може бути незалежним, додає Чижик.

Доброчесність — це головна передумова суддівської незалежності, погоджується заступник голови НАЗК Іван Пресняков.

«Антикорупційна стратегія обговорюється довгий час із різними стейкхолдерами, тому не варто говорити про поспіх у її обговоренні. Також не можна говорити про відсутність аналізу попередньої стратегії — цей аналіз ми виклали в пояснювальній записці до законопроєкту», — підсумовує Пресняков.

Відеозапис обговорення доступний за посиланням.

Публічні обговорення відбуваються в рамках програми «Відповідальна та підзвітна політика в Україні» (U-RAP), за фінансової підтримки Агентства США з Міжнародного розвитку (USAID), та в співпраці з проектами міжнародної технічної допомоги. Думки, висловлені під час заходів належать авторам і не обов’язково відображають точку зору USAID.