Реанімаційний Пакет Реформ > Новини > Колонки > Економічна відповідальність агресора перед Україною та світом

Економічна відповідальність агресора перед Україною та світом

Російська агресія — це злочин перед Україною та людством, якому нема і ніколи не буде виправдання. І за свої воєнні злочини Росія повинна понести безумовну відповідальність. Водночас російська агресія має цілком конкретні негативні економічні наслідки для світової спільноти. Тому сьогодні треба також порушувати питання про економічну відповідальність агресора не лише перед Україною, а й перед світом. Адже саме російська агресія призвела до появи цілої низки негативних економічних ефектів глобального характеру.

Фактично ми маємо ситуацію, дуже подібну до пандемії, коли природний катаклізм (у цьому разі позаекономічне явище) викликає економічну кризу. Водночас, на відміну від природних катаклізмів і «класичних» економічних криз (зумовлених як об’єктивними протиріччями розвитку, так і помилковими економічними рішеннями), сьогоднішні економічні проблеми породжено цілком свідомими та конкретними діями РФ проти України. Причому ці проблеми вже набули глобального характеру.

У цілому прямі економічні наслідки російської агресії можна визначити в такий спосіб. По-перше, це економічні втрати України. Їхня повна оцінка ще попереду, а розробка механізмів їхньої компенсації та фінансування відбудови нашої країни потребує серйозних політичних, інтелектуальних та організаційних зусиль. По-друге, це втрати та витрати, які понесли передусім члени антиросійської коаліції в різних формах і масштабах. Їхня сума — це свого роду пряма сукупна економічна вартість війни для всього світу. Саме про це і піде мова в статті.

Одразу зазначу, що сьогодні практично неможливо більш-менш точно оцінити масштаби впливу російської агресії на світову економіку в цілому та на економіку окремих країн. Але вже зараз можна говорити, які саме економічні ефекти матиме агресія. Ці ефекти можна суто умовно поділити на кілька груп.

По-перше, це економічні втрати, яких зазнають країни внаслідок запровадження економічних санкцій. Очевидно, що ціна санкцій вища для тих країн, економіка яких більшою мірою інтегрована з економікою Росії. Йдеться насамперед про втрати, зумовлені розривом (чи обмеженням) традиційних економічних (фінансових, торговельних, логістичних, туристичних тощо) зв’язків. За дуже попередніми оцінками, загальні економічні втрати ЄС від війни та санкцій можуть перевищити втрати від пандемії COVID-19. Зауважу, що для подолання її наслідків Євросоюз створив спеціальний фонд відновлення економіки обсягом 750 млрд євро. Водночас адаптація економіки країн до нових умов потребує часу, витрат і відповідних заходів економічної політики. І це є також платою за санкції. Так, нещодавно уряд Франції прийняв другий пакет допомоги домашнім господарствам, компаніям, фермерам і рибалкам перш за все в частині зростання цін на паливо та енергію. З урахуванням попередніх рішень бюджет такої підтримки зросте до 25–26 млрд євро (або 27,5–28,6 млрд дол.). Тому ми глибоко вдячні нашим партнерам, які взяли на себе економічний тягар санкцій з тим, щоб зупинити Росію.

По-друге, це економічні витрати, пов’язані з облаштуванням біженців, яких приймає відповідна країна, та наданням гуманітарної допомоги на території України, тощо. За даними ООН станом на 22 березня, Україну залишило 3,6 мільйона осіб. При цьому Польща прийняла більш як 2 мільйони біженців, Румунія — 555 тисяч, Молдова — 371 тисячу, Угорщина — 324 тисячі, Словаччина — 257 тисяч осіб. Зазначу, що ці країни вже самі потребують фінансової допомоги для вирішення проблем біженців. Тому ми безмежно вдячні урядам і громадянам тих країн, які допомагають Україні в ці драматичні часи грошима, медикаментами, продуктами харчування, військовим спорядженням тощо, та чудово розуміємо економічну ціну такої допомоги.

По-третє, матеріальна та фінансова допомога Україні. Йдеться про надання допомоги передусім на двосторонній основі. Тепер ці кошти фактично стали частиною воєнної економіки України та використовуються для того, щоб держава могла виконувати свої функції за умов воєнного часу.

Що стосується міжнародних фінансових інституцій і міжнародних гуманітарних організацій, то їм довелося переглянути пріоритети своєї діяльності в цілому та формати співпраці з Україною, зважаючи на появу якісно нових викликів.

Однак, крім прямих економічних збитків, російська агресія негативно впливає на світову економіку загалом. Так, за оцінками UNCTAD, унаслідок російської агресії проти України та зміни макроекономічної політики країн протягом останніх місяців світова економіка до кінця поточного року зросте на 2,6% (до війни оцінка становила 3,6%). На думку генерального секретаря UNCTAD Ребекки Грінспен, війна стане чинником гальмування світової економіки та послаблення постковідного відновлення.

При цьому з економічними проблемами так чи інакше стикнуться всі регіони. Зокрема, суто у фінансовому плані війна призведе до подальшого зростання і без того колосального дефіциту коштів для реалізації Цілей сталого розвитку ООН, падіння кредитних рейтингів і дефолтів країн, що розвиваються.

За розрахунками ОЕСР, за перший повний рік агресії потенційне економічне зростання буде меншим більш як на 1%, тоді як глобальна інфляція зросте на 2,5%.

Ну а тепер перейдемо до висновків.

Росія повинна безумовно компенсувати економічні збитки, завдані Україні. Але не тільки Росія. Свою частину економічної відповідальності має понести і Білорусь як співучасниця воєнних злочинів. Вона — активний політичний і воєнний союзник Росії, а тому є таким само агресором, як і Росія. Плюс, за великим рахунком, «Союзное государство РБ и РФ» нікуди не зникло.

Однак, на мою думку, Росія та Білорусь повинні також відшкодувати ті збитки союзників України, про які йшла мова вище. Вважаю, що міжнародна спільнота вже зараз просто зобов’язана внести це питання до порядку денного протидії російській агресії. Впевнений, що така перспектива вплине на поточну політику Росії та Білорусі, а також на суспільні настрої в цих країнах. Водночас важливо, щоб сильніші країни у своїх намаганнях компенсувати завдану шкоду не «посунули» Україну з першого місця в черзі на отримання відшкодувань.

Скільки та як повинні виплатити Росія та Білорусь, це тема окремої розмови. Зважаючи на масштаби цих збитків, такі виплати відбуватимуться протягом тривалого часу.

Російська агресія переконливо довела, що нинішня система міжнародної безпеки виявилася неспроможною попередити масштабну війну, а зараз не може приборкати агресора. Тому нова безпекова архітектура має ефективно попереджувати воєнні конфлікти та мати всі можливості їх швидко припиняти. За таких умов система безпеки запобігатиме появі економічних проблем глобального характеру.

Очевидно, що нова система безпеки повинна включати спеціальний економічний компонент. Мова йде про створення механізму, який забезпечував би невідворотність жорстокого економічного покарання агресора як за сам факт агресії, так і за її соціально-економічні наслідки.

І ще один принциповий момент. Війни розв’язують політичні режими, але економічну відповідальність за все несе народ відповідної країни. Без будь-яких патетичних «відмазок» типу «прості люди не винні, це все політики, що ми (вони) могли зробити».

ВГОРУ